Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання

Здесь есть возможность читать онлайн «Кемерон Доукі - Усі жінки - відьми. Фатальне кохання» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2008, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Фэнтези, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Усі жінки - відьми. Фатальне кохання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Чарівні ворожки Пайпер, Фібі та Пейдж, що припали до душі шанувальникам серіалу «Усі жінки — відьми», знову вступають у боротьбу з силами зла. Цього разу їм доведеться дізнатися про темний бік шаленого кохання успішного архітектора до відомої художниці — кохання, здатного знищувати всі перешкоди на шляху, аби лишень кохана була поруч. І знов тільки магічна сила трьох здатна подолати монстра, що жахає багатотисячне Сан-Франціско.?

Усі жінки - відьми. Фатальне кохання — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Я не впадаю в істерику, — заперечила Пейдж і, зітхнувши, всілася на кушетку поруч із Пайпер. — Але, чесно кажучи, почуваюся ошелешеною і розгубленою. Мені починає здаватися, що все було б набагато простіше, якби ми мали справу зі звичайним бісом. Може, це не надто приємна публіка, але з ними принаймні знаєш, як поводитися. Вони досить прямолінійні.

— Може, цей випадок теж є досить простим, якщо розглядати тільки голі факти, — зауважила Фібі.

Раптом вона подивилася на них широко розкритими очима. — Невже я дійсно це сказала? Оце так обмовка — чисто за Фройдом.

— Утім, твоя обмовка — просто в ціль, — підтримала її Пайпер. — У всій цій ситуації було стільки несподіваних обставин та крутих поворотів, що легко забути про те, що розпочалася вона, власне, з головних людських емоцій.

— Саме так, — жваво погодилась Фібі. — І, на мою думку, саме тоді, коли зосередимося на цих головних емоціях, ми зможемо розв’язати проблему. Наскільки я розумію, тут усі емоції зводяться до трьох. Це — кохання, ревнощі й бажання помститися.

— Мабуть, до них слід додати ще й ненависть, — трохи подумавши, сказала Пайпер. — Бо, мабуть, Донован Хоуторн завжди ненавидів Ізабеллу Маршалл. Наважусь також припустити, що тепер, після всього, що сталося, Вільям теж її ненавидить. Але вона вже померла, а він, як виявилося, іще живий.

Фібі кивнула:

— Я думаю! Скільки років пробути в ув’язненні у власному портреті! Тут кого хочеш зненавидиш!

— Тож ми маємо справу з трьома головними людськими емоціями, з великою, так би мовити, трійцею, — резюмувала Фібі. — Це — кохання, ревнощі й жага помсти.

— А чи піддавали коли-небудь сумнівам той факт, що Ізабелла Маршалл померла не природною смертю, а з якихось інших причин? — поцікавилася Пайпер. У відповідь на її запитання Фібі й Пейдж заперечливо захитали головами. — А що трапилося з Мірандою Ненс?

— Узагалі-то, про її долю я дізналася з Інтернету, — відповіла Фібі. — Міранда зникла під час однієї з експедицій до Олександрії. Її тіло знайшли кілька днів по тому, але зовсім не там, де можна було припустити, а в її студії в Каїрі.

— Її тіло було майже неушкодженим, за винятком двох речей: хтось відрізав їй язика і відрубав руки, — продовжила розповідь Пейдж. — Більше того: кожен мистецький твір у її студії, завершений і незавершений, було розтрощено або порізано на шматки.

— Щоби більше не промовляла заклинань і не творила картин із зображенням людського тіла, — стиха промовила Пайпер.

— От-от, — кивнула головою Фібі. — І це ще не все. Упродовж кількох років усі твори Міранди у приватних колекціях також були знищені. Наче хтось хотів викорінити саму згадку про її існування.

— Гадаю, не треба довго думати, щоб здогадатися, ким був отой «хтось», — сказала Пейдж. — То був Донован Хоуторн. Але дозвольте поцікавитися: чому ж у такому разі Донован не переслідував Ізабеллу Маршалл? Якщо вже мститися, то слід мститися головній винуватиці, правда ж?

— Але вона не була головною винуватицею, — заперечила Фібі. — Принаймні не вона промовила закляття. До того ж не останню роль відіграло кохання. Донован Хоуторн був щиро відданим Вільяму Ланкастеру. Що Вільям бажав, він обов’язково отримував. І доки він не потрапив до в’язниці власного портрета, основним об’єктом його бажань була Ізабелла Маршалл.

— Тут може бути й ось що ще, — повільно проговорила Пайпер. — Нам уже відомо, що Вільям і Донован намагалися встановити контроль над думками — і це однозначно. Навіть якщо Міранда й Ізабелла опинилися за тисячі миль одна від одної, я припускаю, що світова мистецька спільнота була в ті часи досить нечисленною, кожного її члена можна було досить легко знайти, тож, мабуть, Донован вирішив спочатку порахуватися з Мірандою, змусивши Ізабеллу ціпеніти від страху в очікуванні неминучої смерті.

— І провести решту життя, увесь час озираючись, — додала Фібі. — У певному сенсі можна сказати, що Донован таки забезпечив Вільяму те, чого той бажав: контроль над Ізабеллою.

— Але ж і Міранда, й Ізабелла вже мертві, — поволі мовила Пайпер. — І, крім самого Вільяма, лишилася єдина жива людина, яка хоч щось знає про цю історію.

— Це Люсіль, — сказала Фібі. — Гадаєте, вона в небезпеці? Стривайте. Яке дурне запитання! Звісно, що їй загрожує небезпека. Це цілком очевидно.

Але вбивство Люсіль нічого не дасть, — заперечила Пейдж. — У ті часи вона була малою дитиною.

— Дитиною, яка знала про плани Міранди та своєї матері, але нічого не зробила, щоб зупинити їх, — заперечила Фібі. — Гадаю, нам слід виходити з того припущення, що Вільям вважає Люсіль своїм ворогом.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання»

Обсуждение, отзывы о книге «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x