Ли Бардуго - Королівство шахраїв

Радмейкер закликав до порядку, його голос здіймався над натовпом, а жмутики блідо-оранжевого волосся тремтіли з кожним гупанням молотка. Важко було сказати, що більше розбурхало юрбу імовірність того, що аукціон було зрежисовано, чи поява Ради Потоків. Каз запевняв, що ніхто не знає, що за люди керують Потоками; а якщо Нечисторукий та Мара не змогли вивідати цю таємницю, отже, не міг ніхто. Вочевидь, востаннє Рада Потоків з’являлася на публіці двадцять п’ять років тому, протестуючи проти запропонованого знесення однієї з веж-обелісків заради зведення на тому місці нової верфі. Коли голосування схилилося не на їхню користь, Радники наслали на Ратушу гігантську хвилю. Торговельна Рада скасувала своє рішення, і на старому місці звели нову будівлю Ратуші, з меншою кількістю вікон і міцнішим фундаментом. Матаяс замислився, чи звикне колись до таких історій про використання Гришами своєї сили.

«Це просто інший вид зброї. Її природа залежить від того, хто нею володіє», — мусив нагадувати він собі весь час. Думки про ненависть були такими старими, що перетворилися на інстинкти. Це не те, від чого можна зцілитися за ніч. Для цього змагання могло знадобитися ціле життя, як у Ніни з парем. Зараз вона вже мала б далеченько просунутися зі своїм завданням у Бочці. А може, її викрили й заарештували. Матаяс помолився Джелові: «Захисти її, поки я не можу цього зробити».

Його погляд метнувся до фієрданської делегації, що скупчилася на передніх лавах, та до присутніх там дрюскелле. Він знав імена багатьох хлопців, і вони, безсумнівно, теж знали його. Матаяс відчував гостре лезо їхньої огиди.

Один хлопець з очима, що нагадували льодовики, і білявим, майже білим волоссям, тремтів від люті й шалено витріщався на нього з першого ряду. Які рани роз’ятрили командири, щоб у його очах з’явився такий погляд? Матаяс спокійно витримав його, приймаючи на себе гнів дрюскелле. Він не міг ненавидіти цього хлопця. Колись він і сам був ним. Урешті-решт юнак із крижаним волоссям відвів очі.

— Цей аукціон санкціоновано законом! — вигукнув шуанський посол. — Ви не маєте права зупиняти процес.

Плинороби звели руки. Чергова хвиля налетіла крізь відчинені двері, заревіла в проході, вигинаючись дугою над головами шуанців, і зависла в повітрі.

— Тиша! — наказала лідер Плиноробів. Вона почекала на подальші протести, і, оскільки ті не пролунали, хвиля поповзла назад і, не завдавши жодної шкоди, хлюпнулася на підлогу. Вода вигиналася в проході срібною змією. — Ми отримали повідомлення, що цей процес скомпрометовано.

Матаясів погляд уп’явся в Штурмгонда. Корсар умисне зобразив на обличчі помітне здивування, але навіть зі сцени фієрданець відчував його страх і занепокоєність.

Кувей тремтів, заплющивши очі та шепочучи щось собі під ніс шуанською. Матаяс не міг сказати, про що думає Бреккер. Це йому ніколи не вдавалося.

— Правила аукціону чіткі, — озвалася Плиноробка. — Ані контрактникові, ані його представникам не дозволяється впливати на результати аукціону. Вирішувати має ринок.

Члени Торговельної Ради вже попідскакували зі своїх місць, вимагаючи відповідей та збираючись на сцені навколо Радмейкера. Ван Ек вправно ламав комедію, вдаючи, що галасує разом з іншими, але пригальмував біля Каза, і Матаяс почув його бурмотіння: «Гадаю, саме я мав стати тим, хто викриє твою схему з равканцями, але схоже, ця честь випаде Потокам». Його рот вигнувся у вдоволеній посмішці. «Вілана довелося добряче відлупцювати, поки він зрадив тебе і твоїх друзів, — додав крамар, рухаючись до подіуму. — Я й не знав, що в цього хлопчини є хребет».

— Щоб видурити в чесних крамарів їхні гроші, було створено фальшивий фонд, — вела далі Плиноробка. — Ці кошти зосередили в руках одного з покупців.

— Звісно! — вигукнув Ван Ек, удавано дивуючись. — У равканців! Нам усім відомо, що вони не мають достатньо грошей, щоб робити на цьому аукціоні конкурентоспроможні ставки! — Матаяс чув, як піднесено чоловік насолоджується собою. — Нам відомо, скільки грошей равканський престол позичив у нас за два минулі роки. Їм ледве вдається сплачувати відсотки. Вони не мають ста двадцяти мільйонів крюґе, які можна запропонувати на публічному аукціоні. Із ними напевно попрацював Бреккер.

Тепер усі учасники торгів попідводилися зі своїх місць. Фієрданці лементом вимагали справедливості. Шуанці почали тупотіти ногами й гупати по спинках лавок. Посередині вихору стояли равканці, зусібіч оточені ворогами. Штурмгонд, Женя й Зоя опинилися в самому центрі з високо задертими підборіддями.