Ли Бардуго - Королівство шахраїв

Люди вже зводилися на ноги, не в змозі більше сидіти на своїх місцях. Днина була тепла, але здавалося, що заходи в соборі ще підігріли її. Інеж бачила, як люди обмахуються віялами, й навіть члени Торговельної Ради, що зібралися, наче сороки в жюрі, почали витирати чоло.

Коли ціна сягнула сорока мільйонів крюґе, Штурмгонд нарешті підвів руку.

— П’ятдесят мільйонів крюґе, — оголосив він. У Церкві Бартеру запала тиша.

Навіть Радмейкер замовк, і його кам’яні манери похитнулися, перш ніж йому вдалося повторити:

— П’ятдесят мільйонів крюґе від равканської делегації. — Члени Торговельної Ради зашепотілися, прикриваючись долонями, безперечно схвильовані комісійними, які ось-ось отримають із ціни за Кувея.

— Чи чую я інші пропозиції? — перепитав Радмейкер.

Шуанці радилися. Фієрданці теж, хоча це більше нагадувало сварку, ніж переговори. Новоземці, вочевидь, чекали, що буде далі.

— Шістдесят мільйонів крюґе, — заявили шуанці.

Перебивають ставку на десять мільйонів. Як і передбачав Каз.

Наступними запропонували фієрданці — шістдесят мільйонів двісті тисяч. Видно було, як страждає їхня пиха через таке невелике підвищення, проте здавалося, що новоземці теж прагнуть пригальмувати торги. Вони поставили шістдесят мільйонів п’ятсот тисяч.

Темп аукціону змінився, ціна повільно повзла вгору, зависла під позначкою шістдесят два мільйони, але нарешті перетнула й цю віху; схоже, шуанці почали втрачати терпіння.

— Сімдесят мільйонів крюґе, — сказав шуанський посол.

— Вісімдесят мільйонів, — вигукнув Штурмгонд.

— Дев’яносто мільйонів. — Тепер шуанці вже не завдавали собі клопоту чекати на відповідь Радмейкера.

Навіть зі свого сідальця на даху Інеж бачила, яке бліде й панічно-налякане в Кувея обличчя. Числа стали занадто великими й занадто швидко.

— Дев’яносто один мільйон, — запропонував корсар, запізно намагаючись пригальмувати.

Шуанський посол ступив крок уперед і, наче стомившись від гри, проревів:

— Сто десять мільйонів крюґе.

— Сто десять мільйонів крюґе від шуанської делегації, — закричав Радмейкер; ця сума остаточно позбавила його незворушності. — Чи чую я іншу пропозицію?

Церква Бартеру мовчала, наче всі присутні схилили голови в молитві.

Штурмгонд уривчасто засміявся і здвигнув плечима.

— Сто двадцять мільйонів крюґе.

Інеж до крові прикусила губу.

Бум. Масивні подвійні двері розчахнулися. До нефу увірвалася хвиля морської води, потекла до лавиць, а потім зникла хмаркою туману. Збуджені балачки натовпу перетворилися на налякані зойки.

П’ятнадцять постатей, загорнутих у сині плащі, зайшли всередину, їхній одяг здіймався, наче ним грався невидимий вітер, їхні обличчя ховалися в імлі.

Люди вимагали повернути їхню зброю; хтось чіплявся за сусідів і верещав. Інеж побачила, як нахилився якийсь крамар, шалено обмазуючи віялом свою зомлілу дружину.

Постаті попливли проходом, їхнє вбрання рухалося повільними брижами.

— Ми — Рада Потоків, — оголосила низьким і командним жіночим голосом постать у синьому плащі на чолі делегації. Імла цілком приховувала її обличчя, рухаючись під каптуром-маскою, що постійно змінювала свої обриси. — Цей аукціон — шахрайство.

Із натовпу пролунало шоковане бурмотіння.

Інеж почула, як Радмейкер закликав до порядку, а потім, інстинктивно рухаючись, ухилилася ліворуч, бо почула приглушене «хуш-ш-ш». Крихітне кругле лезо пролетіло повз неї, розітнувши рукав її туніки і дзенькнувши по мідному даху.

— Це було попередження, — пояснила Дуняша. Вона вмостилася на завитку одного зі шпилів за десять метрів від Інеж; каптур кольору слонової кістки був опущений на обличчя, що біліло під полуденним сонцем, мов перший сніг. — Відправляючи тебе в обійми смерті, я дивитимуся тобі в очі.

Інеж потягнулася до ножів. Її тінь вимагала відповіді.

атаяс не ворушився, оцінюючи безлад, що здійнявся в Церкві Бартеру. Він гостро відчував позаду себе присутність членів Ради — зграя ворон у чорних костюмах клекотіла одне на одного, кожен був гучнішим за іншого; щоправда, це не стосувалося Ван Ека, який глибоко загруз у кріслі з виразом найщирішого задоволення на обличчі й роздивлявся свої пальці, простягнувши їх перед собою. Матаяс бачив, як чоловік на ім’я Пекка Роллінз обіперся на колону східної аркади. Фієрданець підозрював, що бос банди навмисне потрапив у Казове поле зору.