Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Я не гніваюся, — повторив він, — через це. Але знаєте, що змушує мене шаленіти? Коли я по-справжньому серджуся? Коли бачу, як Ворони слухаються наказів Десятицентових Левів. Коли дивлюся, як ви дефілюєте за Пеккою Роллінзом, наче там є чим пишатися. Одна із найсмертоносніших банд у Бочці похилила голови, наче букет молодих лілій.

— Роллінз має владу, хлопче, — втрутився Пер Гаскель. — Ресурси. Повчиш мене, коли будеш тут за кілька років. Моє завдання — піклуватися про безпеку цієї банди, що я й роблю. Бережу їх від твого безрозсудства.

— Ви вважаєте себе недоторканними завдяки тому, що кланяєтеся Пецці Роллінзу? Гадаєте, він радо вітатиме це перемир’я? Гадаєте, його апетити не поширяться на те, чим ви володієте? Невже вам здається, що це схоже на Пекку Роллінза?

— Ні, чорт забирай! — озвалася Аніка.

— Коли лев зголодніє, кого ви захоче побачити біля отих дверей? Ворона? Чи облізлого півня, який піятиме й пихато розгулюватиме, а потім піде з Десятицентовими Левами і якимось брудним крамарем проти власних людей?

Згори Інеж бачила, як ті, хто стояв найближче до Пера Гаскеля, трохи відсунулися від нього. Дехто кидав на нього довгі погляди, оцінював пір’я на капелюсі та ціпки в руках — Бреккерів, який, як вони побачили, був криваво точний, і палицю з фальшивою воронячою головою, яку вигадав Гаскель, аби поглузувати з хлопця.

— У Бочці ми не доплачуємо за безпеку, — вів далі Каз, і його відшліфований випалений голос лунав над юрбою. — Тут існують лише сильні та слабкі боки. Тут не просять про повагу. Її заслуговують.

«Прощення не потрібно просити. Його потрібно заслужити». Він украв її слова. Інеж мало не всміхнулася.

— Я не ваш друг, — вів далі Бреккер. — Я не ваш батько. Я не збираюся пропонувати вам віскі чи плескати по спині й називати «синком». Але я збережу гроші в нашій скарбниці. Я триматиму наших ворогів у достатньому страху, щоб вони тікали, побачивши татуювання на ваших руках. То кого ви хочете побачити біля отих дверей, коли сюди навідається Пекка Роллінз?

Тиша набрякала, серце гупало частіше, живлячись передчуттям насильства.

— Ну? — проревів Пер Гаскель, випинаючи груди. — Відповідайте йому. Вам потрібен ваш справжній лідер чи якийсь зарозумілий каліка, який не може навіть рівно йти?

— Я не можу рівно йти, — погодився Каз, — та принаймні не ухиляюся від бійки.

Він став спускатися сходами.

Варіан уже підвівся з підлоги після падіння. Попри те що хлопець, схоже, не зовсім стійко тримався на ногах, він рушив до сходів, й Інеж мусила визнати, що поважає його відданість Гаскелю.

Пім відштовхнувся від стіни й перегородив Варіану шлях.

— Із тобою вже закінчили, — нагадав він.

— Приведи Роллінзових людей, — наказав Варіанові Пер Гаскель. — Бий на сполох! — Але Аніка витягнула довгий ніж і загородила собою вхідні двері.

— Ти Десятицентовий Лев? — поцікавилася вона. — Чи Покидьок?

Повільно пересуваючи ноги, але випроставши спину, Каз подолав останні сходинки, важко спираючись на бильце. Коли він дійшов до підніжжя сходів, ті, хто залишалися в натовпі, розділилися. Сірувате Гаскелеве обличчя почервоніло від страху й обурення.

— Ти не виживеш, хлопче. Для того щоб пройти повз Пекку Роллінза, знадобиться більше, ніж у тебе є.

Каз висмикнув із Гаскелевої руки свій ціпок.

— Ти маєш дві хвилини, щоб забратися з мого будинку, старий. Це місто вимагає крові, — озвався він, — і я радо розрахуюся з ним твоєю.

жаспер ніколи не бачив Каза таким закривавленим і перев’язаним: ніс поламаний, губа тріснула, одне око так набрякло, що не розплющується. Із того, як він хапався за бік, стрілець дійшов висновку, що в Бреккера зламано принаймні одне ребро; а коли він закашлявся, притиснувши до рота носовичок, Джаспер помітив кров на білій тканині, перш ніж Каз запхав її назад до кишені. Нога боліла сильніше, ніж зазвичай, але Нечисторукий тримався на рівних, і з ним були Аніка та Пім. Вочевидь, вони залишили в Рейці важко озброєний кістяк команди на випадок, якщо Пекка почує про Казів заколот і вирішить спробувати захопити територію.

— Усі Святі, — озвався Джаспер. — Здогадуюся, що все непогано вдалося.

— Приблизно так, як очікувалося.

Матаяс похитав головою із виразом обличчя, який був чимось середнім між захопленням і невір’ям.