Ли Бардуго - Королівство шахраїв

Наступний Гаскелів посіпака вже поспішав на зустріч із Казом — вибивайло, якого називали Чайник через те, як він свистів, коли дихав. Каз відхилився ліворуч, і удар Чайникової битки лише злегка зачепив його. Він покрутив ціпок і щосили вдарив викидайла воронячою головою прямісінько в щелепу. Інеж побачила, як щось схоже на зуби вилетіло з Чайникового рота.

Каз досі був на підвищенні, проте Покидьки мали чисельну перевагу й почали наступати хвилями. Варіан та Сванн кинулися на майданчик третього поверху, їм у спину дихав Рудий Фелікс, а Міло та Ґорка зависли позаду нього.

Інеж стиснула губи, коли Каза вдарили у хвору ногу; він затнувся і випростався останньої миті, щоб ухилитися від удару Варіанового ланцюга. Той гупнув по бильці в кількох сантиметрах від Бреккерової голови, і навкруги розлетілися скалки. Каз схопив ланцюг і скористався інерцією, щоб кинути Варіана на поламане бильце. Коли хлопець упав на перший поверх, натовп відсахнувся.

Сванн і Рудий Фелікс наближалися до Каза з двох боків. Рудий Фелікс схопив хлопця за пальто, тягнучи назад. Каз легко вислизнув із нього, наче фокусник, що звільняється від гамівної сорочки у виставі в Східній Клепці.

Сванн шалено розкрутив колюче руків’я сокири, аж тут Каз ударив його маківкою ціпка в обличчя. Навіть звіддалік Інеж побачила, як хлопцева вилиця перетворилася на кривавий кратер.

Рудий Фелікс витяг із кишені кийок і щодуху вгатив Казові по правій руці. Удар був недбалий, але Бреккерів ціпок дзенькнув по підлозі й покотився вниз сходами. Бітл, худий, як тхір, і схожий на нього, поскакав угору сходами, підняв ціпок і простягнув його Перу Гаскелю, а його друзяки радісно заулюлюкали. Каз обхопив руками бильце й гепнув ногами в черевиках по грудях Рудого Фелікса так, що той аж беркицьнувся до низу сходів.

Казів ціпок зник. Хлопець широко розвів долоні в рукавичках. Інеж знову подумала про фокусника. «У рукавах нічого немає».

Ще троє Покидьків проскакали повз Рудого Фелікса й попрямували до Бреккера — Міло, Ґорка й худий Бітл зі своїм дивним маленьким личком і масним волоссям. Інеж наважилася кліпнути — і ось Міло притиснув Каза до стіни, не шкодуючи ударів по обличчю та ребрам. Бреккер відхилив голову і з нудотним хрускотом ударив Міло в чоло. Хлопець ступив непевний крок, і Каз скористався перевагою.

Але їх було забагато, а Каз бився беззбройний, кров струменіла по одній щоці, губа була розбита, ліве око набрякло й заплющилося. Його рухи вповільнювалися.

Горка схопив Каза за шию рукою. Бреккер ударив його ліктем у живіт і вивільнився. Він стрибнув уперед, аж тут Бітл схопив його за плече і вдарив у сонячне сплетіння дрючком. Каз склався навпіл, випльовуючи кров. Горка хряснув йому по голові товстою петлею ланцюга. Інеж побачила, як закотилися Казові очі. Він захитався. А потім упав на землю. Натовп біля дверей заревів.

Інеж кинулася вперед, навіть не встигнувши подумати. Вона не могла просто дивитися, як він помре, і не збиралася цього робити. Тепер вони вже били лежачого, копали важкими черевиками й тупцяли на його тілі. В Інеж у руках з’явилися ножі. Вона вб’є їх усіх. А тіла покидає на крокви, щоб їх знайшла міська варта.

Але тієї миті крізь широкі поперечини в бильцях на сходовому майданчику вона побачила, як Каз розплющив очі. Він поглядом знайшов її. Бреккер весь час знав, що вона тут. Звісно, знав. Він завжди знав, як знайти її. Каз легенько похитав закривавленою головою.

Інеж хотілося кричати. «До дідька твою гордість, і Покидьків, і все це жалюгідне місто!»

Каз спробував підвестися. Бітл копанцем знову кинув його на підлогу. Горка підвів ногу, балансуючи своїм великим черевиком над Казовим черепом і граючи на публіку. Інеж побачила, як відвернувся Пім; Аніка та Кееґ волали, щоб хтось зупинив їх. Горка опустив свою ногу... і тоненько закричав та нестямно заскиглив.

Каз тримав черевик Ґорки, а його ступня стирчала вбік під жахливим кутом. Хлопець застрибав на одній нозі, намагаючись уберегти рівновагу, і той дивний тоненький лемент із його рота супроводжував кожний стрибок. Міло та Бітл сильно копнули Каза по ребрах, але він не відсахнувся. Із силою, яку Інеж не могла осягнути, Каз штовхнув ногу Ґорки вгору. Велетень закричав, коли коліно вискочило із суглоба. Він упав на бік, рюмсаючи: «Моя нога! Моя нога!»

— Можу порадити тобі ціпок, — озвався Каз.

Але Інеж не бачила нічого, крім ножа в руках Міло, довгого та блискучого. Він здавався найчистішим з усього, що було в хлопця.