Джон Толкин - Повернення короля

Вестрон, або спільну мову, повністю передано українськими відповідниками. Тож усі гобітські імена та специфічні слова слід передавати згідно з правилами цієї мови: наприклад, прізвище Bolger українською звучатиме Виприн , а слово mathom перегукується з fathom , де th передається українською як т – метом .

При транскрибуванні стародавніх написів прагнулося з педантичною точністю відтворити оригінальні звуки (наскільки їх вдалося визначити) і водночас створити слова та назви, які зручно було б писати сучасними літерами. Високоельфійська квенья, наскільки це дозволяють притаманні їй звуки, за вимовою максимально наближена до латинської. З цієї причини в обох ельдарських мовах літера c має перевагу перед k [70] .

А тим, кого зацікавили такі філологічні деталі, пропонуємо переглянути наведені нижче положення.

C

завжди вживається як k , навіть перед е та і , а відтак передається українським к: celeb – «срібло» – слід вимовляти як келеб .

CH

вживається тільки на позначення звука, який чуємо у слові bach (у німецькій чи валійській мовах), а не в англійському church , тому українською його слід вимовляти як х , а не як ч . У мові Ґондору цей звук – за винятком прикінцевої позиції та позиції перед t – став слабким і наблизився до h ( г українською). Цю зміну можна простежити в кількох назвах, як-от Rohan, Rohirrim – Роган, рогірими ( Імрагіл є нуменорським іменем).

DH

позначає дзвінкий (пом’якшений) th , як в англійському іthese clothes (близьким в українській мові є звук д ). Як правило, за звучанням він споріднений із d , як у синдарському galadh – «дерево», що можна порівняти з квенійським alda ; проте іноді є похідним од n + r , як у слові Caradhras – «Червоноріг»: од caran-rass .

F

переважно позначає f (і передається українським ф ).

G

звучить лише як g в англійському give, get , а відтак позначається українським ґ; gil – «зірка» – в таких назвах, як Gildor, Gilraen, Osgiliath , також передається як g в англійському слові gild ( себто ґ, а не дж ), а тому слід вимовляти Ґільдор, Ґільрен, Осґіліат .

H

якщо не входить до складу звукосполучень із іншими приголосними, то звучить як h в англійських house, behold і українською передається як г . Квенійське звукосполучення ht звучить як cht , подібно до німецького echt, acht (і передається українським хт ): наприклад, Telumehtar – Телумехтар – «Оріон» [71] . Див. також: CH, DH, L, R, TH, W, Y.

I

на початку слова перед іншим голосним передається приголосним звуком y ( й українською), як в англійських you, yore , винятково в синдарській мові: Ioreth, Iarwain – Йорет, Ярвайн. Див. Y.

K

вживається у власних назвах, які походять не з ельфійських мов, і передається так само, як c (українською к ); відтак kh вживається на позначення того самого звука, що й ch (укр. х ) в орківському імені Grishnakh ( Ґрішнах ) чи в адунайському (нуменорському) Adûnakhоr ( Адунахор ). Щодо ґномівської (кгуздульської) мови дивись примітку нижче.

L

більш-менш відповідає звичайному англійському l (українською л ) на початку слова, як у let . Проте в позиції між e, i та приголосним або вкінці слова після e, i цей звук дещо «палаталізується» (ельдари, ймовірно, транскрибували б англійські bell, fill як beol, fiol ). Приглушений варіант l передається звукосполученням LH (воно зазвичай походить від початкового sl- ). У мові квенья (архаїчній) це звукосполучення передавали на письмі як hl , але у Третю Епоху вже зазвичай вимовляли як l [72] .

NG

передає два звуки ( нґ українською), як в англійському finger , окрім прикінцевої позиції, де вимовляється, як в англійському sing ( н носовий). Останній звук також первісно побутував в мові квенья, та його транскрибували як n (у Noldo – нольдо) – відповідно до правил вимови, які існували у Третю Епоху.

PH

звучить так само, як англійське f (а відтак і ф українське). Вживається: а) якщо літера f стоїть наприкінці слова, як у alph – альф («лебідь»); б) якщо звук f споріднений чи походить од p , як у i-Pheriannath ( perian ) – і-феріаннат ( періани – «півмірки»); в) у середині кількох слів, де він репрезентує довге ff (похідне від pp ), як в Ephel – ефель («зовнішня огорожа»); і г) в адунайській мові й у вестроні, як у Ar-Pharazоn – Ар-Фаразон ( pharaz – «золотий»).