Джон Толкин - Повернення короля

У синдарській мові довгі e, a, o – це порівняно недавні похідні від коротких звуків, які практично дорівнювали їм за довготою (давні е, а, о зазнали змін). У мові квенья довгі е та о були напруженішими та «замкненішими», ніж короткі голосні, якщо їх правильно вимовляли на ельдарський манір [74] .

Серед новітніх мов лише синдарській був притаманний «видозмінений», тобто передній u , більш-менш подібний до французького u в слові lune (що українською можна приблизно відтворити як люн ). Почасти він був наслідком модифікації o та u , почасти походив од давніших дифтонгів eu, iu . На позначення цього звука вживали y (як і у стародавній англійській мові): як у lуg – «змія», квенійські leuca чи emyn (множина від amon – «пагорб»). У Ґондорі це у зазвичай вимовляли як і .

Довгі голосні зазвичай позначено знаком наголосу, як, наприклад, у деяких різновидах Феанорового письма. У синдарській мові односкладові слова мають над подовженою голосною циркумфлекс і вимовляються особливо подовжено [75] ; таке спостерігаємо у слові dûn порівняно з Dúnadan. В інших мовах, як-от в адунайській чи у ґномівській, циркумфлекс нічого спеціального не позначає та вживається, просто щоби виокремити ці мови як чужинські (подібну ситуацію маємо і з практикою вживання k ).

Кінцевий e не є німим і не вживається, як в англійській мові, лише на позначення довжини. Відтак оцей кінцевий e часто (проте не всюди) передається на письмі як ё ( е – українською).

Звукосполучення er, ir, ur (наприкінці слова чи перед приголосним) вимовляються не як в англійських словах fern, fir чи fur , а як у звукосполученнях air, eer, oor ; тобто українською – еар, ір, ур .

У мові квенья звукосполучення ui, oi, ai та iu, eu, au є дифтонгами (вимовляються як один склад: у, о, а та і, є, а відповідно). Решта пар голосних – двоскладові. Це часто відображено на письмі: ёa ( Eä ), ёo, oё ( еа ( Еа ), ео, ое – українською).

У синдарській мові дифтонги позначаються ae, ai, ei, oe, ui та au . Інші звукосполучення не є дифтонгами. Кінцевий au пишеться як aw відповідно до англійської традиції, та цей дифтонг не чужий для Феанорової орфографії.

Усі ці дифтонги [76] були «спадні», себто наголос у них падав на перший елемент, і складалися вони з поєднання простих голосних. Відтак ai, ei, oi, ui слід вимовляти як відповідні голосні в англійському rye (не в ray ), grey, boy, ruin (українською це звучатиме як ай, ей, ой, уї ); а au ( aw ) – як у loud, how , а не в laud, haw ( ау та ав українською).

Англійською мовою важко цілком адекватно відтворити ae, oe, eu ; проте українською ae, oe можна вимовляти як аї, ої .

Місце наголосу (чи «акценту») в словах не позначено, бо в ельдарських мовах це місце визначала форма слова. У двоскладових словах практично в усіх випадках наголошеним є перший склад. У довших словах наголос падає на передостанній склад, якщо він містить довгий голосний, дифтонг або голосний, за яким ідуть два (чи більше) приголосні. Якщо ж за коротким голосним у передостанньому складі (як це буває часто) йде лише один чи немає жодного приголосного, наголос падає на попередній, тобто третій від кінця, склад. Саме така форма слова переважає в ельдарських мовах, особливо у квеньї.

У поданих нижче прикладах наголошений голосний виділено великою літерою: isIldur, Orome, erEssёa, fЁanor, ancAlima, elentаri, dEnethor, periAnnath, ecthElion, pelArgir, silIvren ( ісІльдур, Ороме, ерЕссеа, фЕанор, анкАліма, елентАрі дЕнетор, періАннат, ектЕліон, пелАрґір, сілІврен ). Слова на кшталт elentаri – елентАрі («королева-зоря»), де голосними є е, а, о , рідко трапляються в мові квенья, хіба (як у цьому випадку) якщо вони є складними словами; звичнішими для квеньї є голосні і, ú , як в andÚne – андУне («захід сонця», «захід»). Натомість цих звуків немає в синдарській мові, хіба що лишень у складних словах. Слід зазначити, що синдарські dh, th, ch передають один приголосний і в первісних шрифтах їх позначали єдиною літерою.

У назвах, які походять із відмінних од ельдарських мов, літери зберігають перелічені вище особливості, якщо іншого не було зазначено. Винятком є лише ґномівська мова. Їй не притаманні звуки, які передаються на письмі з допомогою th і ch ( kh ), бо th і kh є придиховими, тобто за звуками t і k чути h [77] , приблизно як в англійських словах backhand, outhouse .