Джон Толкин - Повернення короля

Лайре та гріве налічували по 72 дні кожен, решта – по 54. Лоа починали з єстаре – дня, що йшов безпосередньо за туїле , а закінчувався меттаре – днем, що йшов безпосередньо за койре . Між явіє та квелле були три вставні ендери , себто «середдні». У такий спосіб поставав 365-денний рік, на зміну якому кожні дванадцять літ приходив рік із подвоєними ендерами (тобто з додаванням іще 3 днів).

Як виправляли певні невідповідності, які при цьому виникали, нам достеменно не відомо. Якщо рік мав тоді таку саму тривалість, як і тепер, то єн мусив би бути довшим більш ніж на день. Про те, що невідповідності таки були, свідчить заувага в календарях «Червоної книги», де сказано, що в Рівендільському літочисленні останній рік кожного третього єну вкорочували на три дні: скасовували подвоєння належних йому ендерів ; «але такого в наші дні не траплялося». Про виправлення будь-яких інших невідповідностей записів немає.

Нуменорці трохи змінили такий календарний лад. Вони розділили лоа на коротші періоди регулярнішої тривалості й перейняли традицію починати рік серед зими, як те було узвичаєно серед людей північно-західного Середзем’я, від котрих вони повели свій рід у Першу Епоху. Згодом нуменорці усталили і семиденний тиждень, а доба в них тривала від сходу до сходу сонця (з-за Східного моря).

Цю нуменорську систему, якою послуговувались у Нуменорі, а потім у Ґондорі й Арнорі, аж до часу занепаду королівської династії, називали Королівським літочисленням. Звичайний рік мав 365 днів і поділявся на дванадцять астарів , або ж місяців, десять із яких мали по 30 днів, а два – по 31. Довгими астарами були місяці перед і після Середріччя – приблизно наші червень і липень. Перший день року називався єстаре , середній – лоенде (183-й), а останній – меттаре : ці три дні не належали до жодного місяця. У кожному четвертому році, крім останнього року століття ( гараньє ), два ендери , або ж «середдні», заміняли на лоенде .

У Нуменорі часовідлік починався з 1 року Д.Е. Нестачі, спричиненої вилученням 1 дня з останнього року століття, не було усунуто, доки не настав останній рік тисячоліття, відтак утворилася тисячолітня нестача тривалістю 4 години 46 хвилин 40 секунд. У Нуменорі їх додавали до 1000-го, 2000-го і 3000-го років Д.Е. Після Повалення Нуменору 3319 року Д.Е. вигнанці послуговувалися цією самою системою, та на початку Третьої Епохи – з переходом до нової нумерації – вона зазнала помітних змін: рік 3442 Д.Е. став роком 1 Т.Е. Тому що високосним було названо 4-й, а не 3-й (3444 р. Д.Е.) рік Т.Е., то виник іще один короткий рік, тривалістю 365 днів, що спричинилося до нестачі 5 годин 48 хвилин 46 секунд. Тисячолітні додавання було зроблено 441 року опісля: в 1000 році Т.Е. (4441 р. Д.Е.) й у 2000 році Т.Е. (5441 р. Д.Е.). Щоби зменшити кількість виниклих унаслідок цього неточностей і уникнути накопичення тисячолітніх нестач Мардил Намісник видав виправлений календар, що набув чинності у 2060 році Т.Е. після спеціального додавання 2 днів до 2059 року (5500 р. Д.Е.), який завершив 5 із половиною тисяч літ із часу впровадження нуменорської системи. Проте й після цього залишилася нестача, тривалістю приблизно 8 годин. Гадор до 2360 року додав 1 день, хоча така кількість годин не повністю відповідала потрібній. Однак згодом жодних поправок до системи літочислення вже не вносили (3000 року Т.Е., коли нависла загроза неминучої війни, такі речі відійшли далеко на задній план). До кінця Третьої Епохи, себто ще через 660 років, нестача все ще не перевищувала 1 дня.

Виправлений календар, що його запровадив Мардил, назвали Намісницьким літочисленням, і поступово його перейняла для себе більшість тих, хто розмовляв вестроном, за винятком гобітів. Згідно з цією системою, всі місяці мали по 30 днів, натомість було запроваджено два дні поза ними: 1 між третім і четвертим місяцями (березень, квітень) та 1 між дев’ятим і десятим місяцями (вересень, жовтень). Ці 5 позамісячних днів: єстаре, твілере, лоенде, явієре і меттаре – були святковими.

Гобіти залишалися консервативними і надалі послуговувалися Королівським літочисленням, допасованим до їхніх традицій. Усі їхні місяці були однакові за тривалістю і мали по 30 днів кожен, але в гобітів були 3 літні дні, які в Ширі називали літнями чи літоднями, – поміж червнем і липнем. Останній день року та перший день наступного називали різдводнями. Різдводні та літодні, проте, були позамісячними, тож 1 січня припадало на другий, а не на перший день року. Кожний четвертий рік, за винятком останнього року століття [63] , мав по чотири літодні. Літодні та різдводні були основними гобітськими святами – порою гулянь. Додатковий літодень було додано після Дня Середріччя, тож 184-й день високосного року називався черезлітень, і його вважали днем особливих забав. Різдвяна пора загалом тривала шість днів, включаючи три останні й три перші дні кожного року.