Джон Толкин - Повернення короля

На початку цього року, за Ширським календарем, розпочалася Четверта Епоха, але саме Ширське літочислення не переривалося.

1427

Віл Білостоп іде з посади. Семвайза обрано Головою Ширу. Переґрін Тук одружується з Діамантою з Великих Урвищ. Король Елессар видає едикт, який забороняє людям вступати до Ширу, і надає цій території статус Вільної Землі під захистом Північного Скіпетра.

1430

Народився Фарамир, син Переґріна.

1431

Народилася Вербозоля, донька Семвайза.

1432

Меріадок, званий Чудовим, стає Господарем Цапокраю. Йому присилають щедрі дарунки Король Еомер і Володарка Еовин Ітілієнська.

1434

Переґрін стає Туком і Ватагом. Король Елессар призначає Ватага, Господаря та Голову Радниками Північного Королівства. Пана Семвайза вдруге обирають Головою.

1436

Король Елессар їде на північ і на певний час оселяється біля Озера Вечірніх Сутінків. Він приходить до Мосту на Брендівинній і там зустрічається з друзями. Король вручає Зорю Дунедайнів панові Семвайзу, а Еланор обрано почесною придворною дамою Королеви Арвен.

1441

Пан Семвайз утретє стає Головою.

1442

Пан Семвайз із дружиною та Еланор їде до Ґондору і залишається там на рік. Пан Тольман Домосіл виконує обов’язки Голови.

1448

Пан Семвайз учетверте стає Головою.

1451

Еланор Прекрасна одружується з Фастредом Зеленопоймою на Далеких Схилах.

1452

Західне Узграниччя – від Далеких Схилів до Вежових Пагорбів (Емин-Берайду) [60] – приєднано до Ширу як дар Короля. Багато гобітів переселяється туди.

1454

Народився Ельфстан Світлочад, син Фастреда й Еланор.

1455

Семвайз уп’яте стає Головою.

1462

Семвайз ушосте стає Головою. На його прохання Ватаг призначає Фастреда Наглядачем Західного Узграниччя. Фастред і Еланор оселяються в Підвежжі біля підніжжя Вежових Пагорбів, де їхні нащадки, Світлочади з Веж, живуть упродовж багатьох поколінь.

1463

Фарамир Тук одружується з Вербозолею, донькою Семвайза.

1469

Пан Семвайз стає Головою всьоме та востаннє; наприкінці служби, в 1476 році, йому виповнюється 96 років.

1482

У День Середріччя помирає пані Ружа, дружина пана Семвайза. 22 вересня пан Семвайз виїздить із Торбиного Кута. Він доїжджає до Вежових Пагорбів і востаннє бачиться з Еланор, даруючи їй «Червону книгу», яка відтоді зберігається у Світлочадів. Серед них побутує легенда, яку розказала Еланор, нібито Семвайз поїхав із Веж до Сірих Гаваней і переплив за Море як останній із Персненосців.

1484

Навесні того року з Рогану до Цапокраю прийшла звістка, що Король Еомер хоче знову побачити пана Гольдвайна. Меріадок був тоді вже старий (102 роки), та все ще при здоров’ї. Він порадився зі своїм другом Ватагом, і невдовзі вони, передавши майно та службу синам, переправилися через Сарн-Брід, після чого в Ширі їх уже не бачили. Згодом поширилися чутки, ніби пан Меріадок дістався до Едораса та перебував там поруч із Королем Еомером, доки той помер восени. Тоді Господар Меріадок і Ватаг Переґрін подалися до Ґондору та провели решту вділених їм коротких літ у тому королівстві, а коли померли, то поховали їх у Рат-Дінені побіч великих ґондорців.

1541

Першого березня цього року [61] настала нарешті пора Відходу Короля Елессара. Мовлять, що Меріадокова та Переґрінова могили розташовані поруч із ложем великого короля. Тоді Леґолас спорудив в Ітілієні сірий корабель і поплив униз Андуїном і через Море; а з ним, кажуть, відбув і ґном Ґімлі. І коли корабель той зник за обрієм, і у Середзем’ї вже не залишилося нікого із Братства Персня.

Наведені тут імена – лише вибірка з величезної кількості вжитих у книзі. Більшість зі згаданих гобітів є або гостями на Прощальній Вечірці Більбо, або їхніми безпосередніми нащадками. Імена гостей Вечірки підкреслено. Наведено також і декілька інших імен – тих персонажів, котрі мають стосунок до описаних у книзі подій. Додатково подано стислу генеалогічну інформацію щодо Семвайза – засновника роду Садівників, який згодом став знаменитим і впливовим.

Цифри після імен указують на дату народження (і смерті, якщо про неї відомо). Усі дати узгоджено з Ширським літочисленням, відлік якого починається від часу, коли 1 року (1601 рік Третьої Епохи) брати Мархо та Бланко перебралися через Брендівинну.