Джон Толкин - Повернення короля

ДОДАТОК Г

КАЛЕНДАР ШИРУ

Кожен рік починався в перший день тижня, в суботу, і завершувався в останній день тижня – у п’ятницю. День Середріччя, а у високосні роки – черезлітень – не мав буденної назви. Літень перед Днем Середріччя називався 1-м літнем, а після нього – 2-м літнем. Різдвян наприкінці року був 1-м різдвяном, а на початку – 2-м різдвяном. Черезлітень був днем особливого свята, проте в жодному з років, важливих для розповіді про Перстень, він ані разу не випав. Черезлітень припав на 1420 рік – рік прекрасного врожаю та дивовижного літа, а тогорічні забави, кажуть, були найбучнішими з усіх, що їх пам’ятають і самі гобіти, і їхні літописи.

Календарі

Календар Ширу дещо відрізняється від нашого. Тогочасний рік, без сумніву, тривав стільки само, скільки й нині [62] , адже те, що сьогодні здається давнім із погляду літочислення та життя людей, не є таким у пам’яті Землі. У гобітських літописах зазначено, що коли гобіти були ще мандрівним народом, то не мали «тижнів», і хоча мали «місяці», які визначали більш-менш за рухом Місяця, та дотримання певних дат і відлік часу були для них поняттями дуже приблизними й неточними. Осідаючи в західних землях Еріадору, вони перейняли Королівське літочислення дунедайнів, яке мало, властиво, ельдарське походження; натомість гобіти з Ширу внесли до нього кілька незначних змін. Цей календар – «Ширське літочислення», як його називали, – принагідно адаптували для себе і гобіти з Брі, – крім того, що вони не вважали першим рік колонізації Ширу.

Часто буває досить складно виокремити зі стародавніх переказів і традицій точну інформацію про те, що було добре відомо народу, а що він приймав на віру в ті дні (як-от назви літер, днів тижня, назви і тривалість місяців). Проте з огляду на загальне захоплення генеалогією та інтерес до стародавньої історії, прикметний для найосвіченіших із них після Війни за Перстень, ширські гобіти таки переймалися датами; вони також укладали комплексні таблиці, встановлюючи зв’язок між їхньою власною системою обрахунку днів та іншими подібними схемами. Я не знаюся на цих питання, тож у моїх припущеннях можливі помилки, але хай там як, а хронологію життєво важливих років Ш.Л. – 1418, 1419 – у «Червоній книзі» викладено так ретельно, що тут уже годі сумніватися стосовно днів і часів.

Здається очевидним, що ельдари в Середзем’ї – котрі, як слушно зазначив Семвайз, мали до своїх послуг більше часу, ніж гобіти, – користувались у літочисленні довшими за гобітські періодами, і квенійське слово єн , яке часто перекладають як «рік» (дивись тут: ч. 1, с. 479), насправді означає часовий відрізок тривалістю 144 наших років. Наскільки їм те вдавалося, ельдари вели відлік часу шестиріччями та дванадцятиріччями. Сонячний «день» вони називали ре , і тривав він од заходу до заходу сонця. Відтак єн налічував 52596 днів. Ельдари користувалися також і поняттям тижня, або шестиденного енквіє , проте радше з ритуальною, ніж із практичною метою: єн налічував 8766 таких енквіє , незмінних упродовж цілого періоду.

У Середзем’ї ельдари послуговувалися ще й коротшим періодом відліку часу – сонячним роком, який називали коранар , або ж «сонцебіг», якщо дивитися на це з більш-менш астрономічного погляду, та ще звичнішою його назвою було лоа – «ріст» (особливо в північно-західних землях), де насамперед зважали на сезонні зміни в житті рослин, що було притаманно ельфам загалом. Лоа поділявся на періоди, які можна трактувати чи то як довгі місяці, чи то як короткі пори року. Вони, без сумніву, різнилися залежно від регіону, та гобіти надають нам інформацію лише стосовно календаря Імладріса. За цим календарем, таких «пір року» було шість, і квенійською мовою вони називалися туїле, лайре, явіє, квелле, гріве та койре , що можна перекласти як «весна», «літо», «осінь», «завмирання», «зима», «пробудження». Синдарською мовою вони називалися так: етуїл, лаер, явас, фіріт, рів, ехвір. «Завмирання» називали ще лассе-ланта – «листопад», або нарбелет – «сонцеспад» синдарською.