Я забув розповісти про того, кого втягнули в цей конфлікт лише через його відданість мені. До кінця моїх днів у мене зостануться шрами на руці від його старих зубів, якими він намагався витягнути мене з тієї ванни. Я ніколи не дізнаюся, як він це зробив, але коли нас знайшли, він лежав, поклавши голову мені на груди; все, що мучило його на цій землі, зникло: Нюхач помер. Я вірю, що він з легкістю попрощався з життям, пригадуючи те, як ми добре проводили час у дитинстві. Люди не можуть тужити, як собаки. Але наша туга триває довго.
— Ви втомилися, — говорить мій слуга. Я не знаю, скільки він отак уже стоїть збоку. Слуга повільно нахиляється, щоб узяти перо з моїх знесилених рук. Я втомлено дивлюся на уривчастий слід від чорнила на сторінці. Я вже колись бачив щось подібне, але, гадаю, то було не чорнило. Можливо, струмочок крові, що засихав на палубі червоного корабля? Кров, яку пролив я. Або дим, який піднімався до блакитного неба, коли я приїхав надто пізно і не попередив село про піратський набіг? Чи жовта отрута, що крутилася, розчиняючись у склянці з водою, яку я з посмішкою пропонував комусь? Простий кучерявий локон жіночого волосся на моїй подушці? Слід від п’яток тіл, які ми витягували з охопленої вогнем башти в затоці Тюленів? Сльоза на щоці у матері, яка стискає своє «перековане» немовля, незважаючи на його злий плач? Спогади приходять без попередження і такі ж невблаганні, як червоні кораблі.
— Вам варто відпочити, — повторює хлопчик. Я розумію, що витріщився на чорнильну ляпку, яка темніє на папері. Це безглуздо. Ще один аркуш зіпсовано, й усі зусилля були марними.
— Прибери все, — говорю я.
Хлопчик збирає всі аркуші і складає абияк. Я нічого не кажу. Травники, історія, карти і мої роздуми — все змішалося в його руках і в моїй голові. Я вже не пам’ятаю, що збирався робити. Мій біль знову повернувся, але його легко притлумити, хоч це веде до божевілля. Я вже бачив це сотні разів. Тому замість цього відправляю хлопчика по два листочки карріму, імбирний корінь та перцеву м’яту для чаю і думаю над тим, що колись пошлю його по три листки тієї трави ч’юрдів.
Десь далеко чути голос мого друга:
— Ні.
Ось як треба писати фентезі. Книжки цієї авторки є справжніми діамантами в морі цирконів. Саме такою має бути фантастика. Зачитуюся!
Джордж Р. Р. Мартін, автор циклу «Пісня льоду и полум'я»
У могутньому краї Шість герцогств живе Фітц — позашлюбний син принца-наступника. Одного дня в кімнаті Фітца з'являється таємничий старий на ймення Чейд. Ця зустріч назавжди змінює життя хлопця. Тепер він — асасин, холоднокровний шпигун-убивця, майстер ремесла смерті. Тим часом Шість герцогств страждають від набігів піратів-острів'ян. Ті, хто опиняється в їхньому полоні, назавжди втрачають інтерес до життя та людяність... Щоб захистити свій край, Фітц і Чейд вирушають у фантастичну подорож, сповнену небезпек.
Терпляча ( англ .). — Тут і далі примітки перекладача .
Приміщення для королівської варти.
Крайній носовий відсік судна. Зазвичай слугує для розміщення вантажів та водяного баласту.
Гра слів — в англійській мові префікс « fitz » застосовували до позашлюбних дітей.
Частина пальцевого м’якуша в коней, що виконує роль ресори, пом’якшуючи поштовхи при спиранні на землю.
Різновид ромашки.
Приміщення для зберігання кукурудзи.
Англ. Vin river , від vin rose — червоно-синій колір.
Сидіння для веслярів.
Співочий птах.
Уламки дерев чи суден, що їх прибиває до берега.
Хижа риба, яка може нападати на людей.