Діана Джонс - Мандрівний замок Хаула

Тоді Софі зробила ще одну спробу приперти чарівника до стінки.

— Якщо мені доведеться цілий місяць тут прибирати, — сказала вона, — то я мушу знати, як виглядає і де знаходиться решта Мандрівного Замку. Бо тут я знайшла тільки цю кімнату і ванну.

На її превелике здивування, Майкл і чарівник вибухнули реготом.

Причину їхнього реготу Софі зрозуміла аж під кінець сніданку.

Їй так і не вдалося приперти Хаула до стінки. Судячи з усього, він узагалі не любив відповідати на будь-які запитання. Тоді Софі облишила його і запитала про те ж саме Майкла.

— Поясни їй, — сказав Хаул. — Може, тоді нарешті вона перестане доскіпуватися.

— Ніякої «решти замку» немає, — сказав Майкл. — Крім того, що ви вже бачили, є ще тільки дві спальні нагорі.

— Що?! — вражено вигукнула Софі.

Хаул з Майклом знову розреготалися.

— Мандрівний Замок винайшли Хаул і Кальцифер, — пояснив Майкл, — і тримається він завдяки Кальциферу. Всередині це просто старий будиночок Хаула в Портхавені, і тільки у цій частині він справжній, себто існує у дійсності.

— Але ж Портхавен — містечко, розташоване за багато миль звідси, біля самого моря! — вражено сказала Софі. — Як на мене, це нікуди не годиться! Чого ж тоді цей ваш величезний бридкий Мандрівний Замок гасає пагорбами над Маркет-Чіппінгом і лякає всіх його мешканців?

Хаул знизав плечима:

— А ви напрочуд безпосередня бабуся! Я досяг того щабля своєї кар’єри, коли змушений справляти на всіх належне враження як своєю могутністю, так і злостивістю. Змусити короля думати про мене добре я не в змозі. А торік я образив одну надзвичайно могутню особу, і тепер мені потрібно триматися якнайдалі від них обох.

Як на Софі, це був вельми своєрідний спосіб триматися якнайдалі, однак вона припустила, що у чарівників свої стандарти, не такі, як у звичайних людей.

Незабаром Софі виявила, що в Мандрівного Замку є й інші особливості. Вони саме закінчили снідати, і Майкл узявся складати тарілки в заляпану слизом раковину, коли почувся гучний глухий стукіт у двері.

Кальцифер бухнув полум’ям:

— Кінгсберійські двері!

Хаул, який зібрався іти до ванної, повернувся до дверей. Над дверима була вставлена в одвірок квадратна дерев’яна клямка, на кожній із чотирьох сторін якої стояла позначка фарбою. Зараз ручка була повернена вниз зеленою позначкою, однак Хаул, перш ніж відкрити на стукіт, повернув її вниз червоним.

Надворі стояв чоловічок у жорсткій білій перуці й у крислатому капелюсі поверх неї. Вбраний цей чоловічок був у золото і багрянець; у руках він тримав багато прикрашений стрічками жезл.

Чоловічок поклонився. Кімнату заполонив аромат гвоздики та флердоранжу.

— Його Величність Король переказує вам свої вітання. Він повелів передати вам плату за дві тисячі пар семимильних чобіт, — урочисто виголосив чоловічок.

За спиною посланця Софі встигла помітити обриси карети, яка стояла на вулиці, вщерть забудованій розкішними особняками з фресками і барельєфами; далі виднілися вежі, шпилі та куполи — настільки пишні, що Софі раніше навряд чи могла собі уявити таку красу. Вона аж пошкодувала, що посланцеві знадобилося так мало часу, щоби витягнути величезний шовковий гаманець, повний дзвінких — вочевидь, золотих — монет, а Хаулові — щоби прийняти гаманець, вклонитися і зачинити двері. Хаул повернув квадратну клямку назад, знову вниз зеленою міткою, і засунув гаманець у кишеню. Софі помітила, що Майкл не відривав від гаманця стривоженого погляду.

Потім Хаул пішов-таки до ванної, гукнувши на ходу: «Кальцифере, пусти-но гарячу воду!» — і надовго зник.

Софі не змогла стримати свою цікавість.

— А хто це був там, за дверима? — запитала вона в Майкла. — Тобто я хотіла сказати: де це було?

— Ці двері виходять у Кінгсбері, — пояснив Майкл, — де живе король. Гадаю, цей чоловік був чиновником лорда-канцлера. Знаєш, — занепокоєно звернувся він до Кальцифера, — я волів би, щоби він не давав Хаулові цих грошей.

— А чи Хаул дозволить мені тут пожити? — запитала Софі.

— Якщо дозволить, то ніколи більше не припирайте його до стінки, — порадив Майкл. — Він свавільний — і ні від кого цього не потерпить.

Софі вирішила, що їй доведеться переконати Хаула, ніби вона просто надзвичайна прибиральниця, справжній скарб. Вона зав’язала своє сиве волосся якоюсь старою ганчіркою, засукала рукави на худющих старих руках і обернула навколо пояса, на кшталт фартуха, стару скатертину, взяту з комірчини з мітлами. Думка про те, що прибирати доведеться лише в чотирьох кімнатах, а не в цілому замку, неабияк втішала. Софі взяла віник і відро й почала поратися.