Діана Джонс - Мандрівний замок Хаула

— Що відбувається?! — в один голос вигукнули охоплені панікою Майкл і Кальцифер.

— Прибирання, — твердо відповіла Софі. — Це ганьба — жити в такому свинюшнику.

— Тут не треба прибирати, — висловився Кальцифер.

— Хаул вас вижене! — пробурчав Майкл.

Однак Софі не стала їх слухати. На всі боки розлетілися хмари пилу. У розпал усього цього у двері знову постукали. Кальцифер спалахнув полум’ям і гукнув:

— Портхавенські двері! — а тоді розкотисто чхнув, вистреливши пурпурними іскрами у щільну завісу пилюки.

Майкл відійшов від столу і пішов до дверей. Софі, яка вдивлялася в них крізь імлу, котру сама ж таки і здійняла, помітила, що цього разу Майкл повернув квадратну клямку в одвірку так, що внизу опинилася сторона з синьою міткою. Тоді він відчинив двері на ту вулицю, яку було видно у вікно.

Там стояла маленька дівчинка.

— Будь ласка, пане Фішер, — сказала вона. — Я прийшла по ті чари для мами.

— Чари безпеки для татового човна, так? — перепитав Майкл. — Зачекай хвилинку… — він повернувся до столу і відсипав на папірчик порцію порошку з якогось слоїка. Тим часом дівчинка подивилася на Софі з такою ж цікавістю, з якою Софі дивилася на неї. Майкл загорнув порошок у папірчик і вручив його дівчинці зі словами: «Скажи мамі, нехай розвіє ці чари вздовж човна. Вони триматимуться навіть у шторм».

Дівчинка забрала папірчик і простягнула йому монетку.

— А що, на чаклуна тепер ще й відьма працює? — запитала вона.

— Ні, — відповів Майкл.

— Ти це про мене? — втрутилася Софі. — Авжеж, дитинко. Я найкраща і найчистокровніша відьма у всій Інгарії.

Майкл зачинив двері.

Вигляд у нього був сердитий.

— Тепер це вмить рознесуть по всьому Портхавену! Хаулові це може не сподобатися.

Він знову повернув клямку зеленою міткою вниз.

Софі тільки хихикнула сама до себе, анітрішки не розкаюючись. Можливо, вона набралася таких думок від свого віника. Адже якщо всі вважатимуть, що вона працює на Хаула, може, це спонукає його залишити її в Мандрівному Замку. Дівчиною Софі було б страшенно соромно за таку свою поведінку. А як стару її не обходило, що саме вона сказала чи зробила. Очевидно, це була неабияка полегкість.

Вона з цікавістю підійшла подивитися, як Майкл піднімає камінь у вогнищі й ховає туди отриману від дівчинки монетку.

— Що це ти робиш?

— Ми з Кальцифером хочемо зібрати трохи грошей, — зніяковіло відповів Майкл. — А то Хаул витрачає все, що ми заробляємо, до останнього пенні.

— Нікчемний марнотратник! — протріщав Кальцифер. — Він розтринькає королівські грошики швидше, ніж я спалю поліно! Ні крихти здорового глузду!

Софі розприскала воду з раковини, щоби прибити пилюку, і це змусило Кальцифера зіщулитися під комином. Тоді вона заново підмела підлогу. Мела вона до дверей, бо хотіла ще раз поглянути на квадратну клямку над ними. Четверта сторона, якої Софі ще не бачила в дії, була позначена чорним. Міркуючи, куди вона може вести, Софі почала завзято змітати зі стелі павутиння. Майкл аж застогнав, а Кальцифер знову розпчихався.

Саме в цей момент із ванної вийшов Хаул, за ним тягнувся тонкий аромат парфумів. Виглядав він навдивовижу елегантно. Навіть срібні вставки і вишивка на його костюмі, здавалося, пояскравішали. Він кинув погляд у кімнату і поспішно відступив назад у ванну, прикриваючи голову блакитним зі сріблом рукавом.

— Припиніть це негайно! — заволав він. — Залишіть бідних павуків у спокої!

— Це павутиння — просто ганьба! — заявила Софі, змітаючи його додолу.

— Ну, тоді зніміть павутину, але павуків не чіпайте! — сказав Хаул.

«Видно, в нього якась нездорова спорідненість з павуками», — подумала Софі.

— Тоді вони наплетуть іще павутини, — сказала вона.

— І переловлять мух, а це дуже корисно, — наполягав Хаул. — І, будь ласка, не розмахуйте мітлою, коли я ходжу по своїй власній кімнаті.

Софі сперлася на мітлу і дивилася, як Хаул йде по кімнаті і бере гітару. Коли він узявся за засув, Софі запитала:

— Якщо червона мітка веде в Кінгсбері, а синя — у Портхавен, то куди веде чорна мітка?

— Ну що ви за влізлива баба! — вигукнув Хаул. — Вона веде до моєї особистої криївки, а де це — вам знати не слід! — з цими словами він відчинив двері, за якими пропливали розлогі вересовища і пагорби.

— А коли ви повернетеся, Хауле? — с деяким відчаєм запитав Майкл.

Хаул вдав, ніби не почув.

— Тільки спробуйте вбити хоча б одного павука, поки мене не буде! — попередив він Софі.