Олег Авраменко - Всі Грані Світу

— Загалом, ми з Сандрою непогано попрацювали, — підсумував Сідх і зі стриманою усмішкою поглянув на дівчину, що сиділа поруч з ним, скромно опустивши очі. — Хоч і не так блискуче, як ви тут. Ви буквально зацементували всі інфернальні канали, які лишень існували на Аґріс.

Я почервонів на цю похвалу. Моя дружина також.

— Ви вже з’ясували, — запитала Інна, — був це регіональний Прорив, чи… — Вона трохи помовчала, вагаючись, а потім усе ж закінчила: — Чи, може, глобальний?

— Це був глобальний Прорив, — відповів Сідх. — До того ж надзвичайно потужний. Якби не ви, то за лічені години вся ця Грань опинилася б під владою Нижнього Світу.

„Аби не так!“ — подумав я, і надалі вважаючи, що таку різку активізацію темних сил на Аґрісі спровокувала наша з Інною поява. — „Якби не ми, то ніякого Прориву, найпевніше, не було б.“

„Тобі подобається так думати,“ — подумки озвалася Інна. — „Це обтяжує твою совість і, разом з тим, робить тебе у власних очах дуже значною персоною. Персоною космічного масштабу.“

— Але тоді виникає одне питання, — мовила вона вже вголос. — Якщо Прорив був глобальний, то як нам вдалося зупинити його? Учора ми розмовляли про це з паном герцоґом, і він сказав, що не пригадає випадку, коли б глобальний Прорив було зупинено такими малими силами.

Ґарен де Бресі розгублено похитав головою. Вигляд він мав трохи спантеличений.

А Віштванатан Сідх відповідати не поспішав. Він узяв свого келиха з вином, неквапно підніс його до вуст і скоса позирнув на Сандру. Дівчина ніяково всміхнулася і знову кинула на нас з Інною сповнений захвату погляд.

— Щодо малих сил ви маєте рацію, — врешті мовив Сідх. — Малими силами глобальний Прорив не зупинити. А проте, пане ґрафе, пані ґрафине, наважуся запевнити вас, що ваші сили аж ніяк не малі. Пан де Каерден — нехай упокоїть Аллах його душу! — повідомив командорові Торічеллі, що ви, хоч і не навчені, але надзвичайно могутні чаклуни. Та я навіть подумати не міг, що ваша могутність така величезна.

І він відкинувся на спинку крісла, зацікавлено спостерігаючи за нашою реакцією.

Ми з Інною були більше налякані його словами, ніж улещені. На наше переконання, могутність — це влада, а влада — це відповідальність. І якщо навіть за мірками Віштванатана Сідха, лейтенанта-командора Інквізиції (а з книжок ми знали, що це третє за старшинством звання після командора-маґістра та командора), ми маємо величезну могутність, то страшно подумати, який важкий тягар відповідальності лягає на наші плечі…

Трохи зібравшись на думках, я збагнув, що Сідх, поза сумнівом, вивчив нашу маґічну ауру, бо інакше не міг би з такою певністю говорити про нашу могутність. Вочевидь, він „промацав“ нас так вправно й акуратно, що ми геть нічого не відчули.

— Таку силу, як у вас, має небагато чаклунів, — після хвилинної мовчанки знову заговорив інквізитор. — А точніше, лічені одиниці. Тож нема нічого дивного в тому, що наш шановний господар не знає жодного випадку, коли глобальний Прорив було зупинено зусиллями одного чи двох людей. Востаннє це сталося ще минулого Нічийного Століття. Грань Аверн, рік тисяча сорок восьмий, якщо не помиляюся.

— Сорок дев’ятий, — виправила його Сандра.

Сідх недбало знизав плечима.

— Цілком можливо. Я не дуже добре знаюся на історичних датах, надто ж за християнським календарем.

Далі інквізитор розповів, що вони з Сандрою прибули на Аґріс ще кілька годин тому і передовсім дослідили наслідки Прориву. На щастя, загрози захоплення трактового шляху і проникнення нечисті на сусідні Грані не існувало. Завдяки рішучим і злагодженим діям королівських військ, околиці Альбіни, де знаходився тракт, наразі вже було очищено від пекельних вилупків, такі ж заходи вживалися в інших регіонах Аґріса, що постраждали від Прориву, а небезпечно висока концентрація нечисті спостерігалася лише в радіусі двох сотень кілометрів довкола Шато-Бокеру, але вже й там провадилася активна робота з зачищення території.

— Словом, ситуація задовільна, — підбив підсумок Сідх. — Могло бути й гірше, набагато гірше, аж до апокаліптичного варіанту — загибелі всієї Грані. На Аґріс вирвалося чимало пекельних тварюк, це правда; проте, позбавлені зв’язку з Нижнім Світом, вони всі вимруть протягом найближчих трьох-чотирьох тижнів.

— А ви впевнені, що Прорив не повториться? — запитала Інна.

— Це неможливо, пані. Як я вже казав, ви не просто зупинили Прорив, а й закупорили всі його канали. А оскільки це був глобальний Прорив, то ви, зупинивши його, перекрили абсолютно всі шляхи, доступні для нечисті. Судячи з якості закупорювання, Аґріс щонайменше років на п’ять убезпечений від нашестя будь-який інфернальних істот, включно з Чорними Емісарами.