Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Стогони та завивання приречених душ долинали з самої глибини Підземного Світу, поки Звір — породження світу мертвих — рухався вперед, трощачи товсті дерев'яні колони. Лампи, обертаючись, полетіли в різні боки; їх срібні відбивачі відкидали відблиски світла, створюючи тіні, які зливалися разом, стаючи ще більш темними і щільнішими.

Магічні снаряди, які використали Натан і Енн, невидимі Річарду, проходили крізь Звіра, немов його не існувало, а згусток тьми далі легко ламав міцні столи і товсті колони на своєму шляху. Під його ударами величезні колони з тріском ламалися, немов сірники. Край балкону осів, ніби п'яний. Ще одна колона вибухнула під натиском темної сили; балкон опустився нижче. Книжкові полиці висковзнули зі своїх пазів, потім звалилися вниз, обрушивши лавину книжок на підлогу бібліотеки.

Серед усього цього безладу, гуркоту і руйнування, всі відступили на середину кімнати, намагаючись придумати щось, щоб врятуватися. Річард виявив, що хтось схопив його за рукав сорочки. З дивовижною силою Ніккі штовхнула його в дверний проріз. Том, що стояв на варті за дверима, схопив його за другу руку і висмикнув з бібліотеки. Кара і Рікка прикривали відступ.

Звір продовжував рухатися вперед, розбиваючи все на своєму шляху, розвертаючись у бік дверей. У бік Річарда.

Енн, Натан і Зедд продовжували викликати сили, які Річард не міг навіть побачити, він тільки відчував їх по гулу в повітрі і по неприємних відчуттях, що хвилями пробігали в животі. Він відчував, як ущільнювалося повітря в момент магічного удару.

Але всі удари були зовсім марні. Жоден з них не шкодив тіні.

Ніккі повернулась до дверей і направила кулак у бік клубка темряви. Раптовий вибух змусив всіх здригнутися і нахилити голови, потім з її руки вирвався магічний снаряд, що складався з сліпучих вогняних ниток і крижаних ниток темряви, сплетених воєдино. Невідома сила змусила підлогу похитнутися, струснула стіни так, що з кожної тріщини піднялася пилюка. Магічний жгут розпався на складові частини. Злива іскор обрушилася на кімнату, важкі полиці розлетілися в різні боки. Сотні книг були розірвані на дрібні клаптики, в повітря злетіли тремтливі обривки, які повільно осідали на підлогу. Вид кімнати нагадував картину сніжної бурі.

Оглушливе заклинання Ніккі пробило кам'яну стіну, немов папір. Через пролом в стіні раптово хлинули промені сонячного світла, блакитні від пилу і попелу, що клубився в повітрі. В яскравому світлі ставав видніший темний згусток тіні, який неухильно рухався крізь безлад і руйнування.

Всі закрили вуха від жахливих криків. Здавалося, число втрачених душ збільшилося, ніби сила Ніккі, потрапивши в Підземний Світ, розбудила нових грішників в їх темному притулку.

Хоча вона не дуже розраховувала, що зможе зупинити Звіра, все ж здавалося, Ніккі змогла привернути його увагу. Все одно, більше нічого не залишалося.

Ніккі вискочила через двері і пхнула Річарда, змушуючи його спускатися вниз по східцях. Він упирався, не бажаючи залишати Зедда в небезпеці, але розумів, що Звір прийшов за ним, а не за його дідом. Далеко від нього Зедд буде в більшій безпеці. Але зовсім не був упевнений, що втеча може врятувати його самого.

— Не стій у нього на шляху, — сказав Річард Тому. — Він розірве тебе на шматки. Вас це теж стосується, — звернувся він до Кари і Рікки, які тягли його вниз по сходах.

— Ми знаємо, лорд Рал, — відповіла Кара.

— Як ми будемо вбивати це? — Запитав Том, поки вони бочком пробиралися по залу, не зводячи очей з дверей в бібліотеку.

— Ми не зможемо, — відповіла за Річарда Ніккі. — Воно вже мертве.

— Чудово, — пробурмотів Том і обернувся подивитися, чи не потрібна Ріккі, Карі і Ніккі допомога, і упевнитися, що Річард теж на ногах. Сам Річард зовсім не вважав, що йому необхідна фізична підтримка. Криків тисяч душ було достатньо, щоб переконати його бігти геть.

Спалахи світла і страшні крики наближалися до дверей бібліотеки. Очевидно його друзі, всередині, все ще продовжували боротися, намагаючись знищити повзучу тінь. Річард точно знав, що вони даремно витрачають сили, адже для створення Звіра застосовували Магію Збитку, а у них не було зброї проти неї. Вони вже могли б переконатися в цьому, але можливо, вони і самі це знали, просто намагалися відвернути загрозу, щоб дати Річарду час піти подалі. Поки що така тактика не давала жодних результатів. Шота попереджала, що так і буде.

На перетині коридорів Річард повернув направо в облицьований панелями зал. За ним послідували його охоронці. Вони бігли по анфіладі невеликих кімнат, в яких стояли стільці, кушетки і дивани. Лампи тут не горіли. Напевно, колись тут приймали гостей за теплою дружньою бесідою.