Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

На нижній площадці сходів Річард повернув праворуч в видовбаний прямо в скелі прохід. Звір, переслідуючи його, перетворював грубо оброблені стіни в поліровану поверхню. З гуркотом звалилася кам'яна плита, але Звір продовжував неухильно рухатися вперед. Коридор закінчувався сходами — Річард помчав униз. Один проліт, другий, третій…

Широкий коридор, що веде від сходів, був вистелений килимом, який утримували кріплення, розташовані через рівні проміжки. На гладких стінах у власниках розташовувалися скляні сфери, які яскраво загоралися, коли Річард пробігав повз них. Він біг з усією швидкістю, на яку тільки був здатний, Ніккі бігла поруч, тінь рухалася за ними, буквально хапаючи їх за п'яти.

Вийшовши на гвинтову залізну драбину, Річард скочив на перила і з запаморочливою швидкістю поїхав по спіралі вниз, в темряву. Ніккі обхопила рукою його шию і зробила те ж саме. Разом вони стрімко полетіли вниз, вигравши невелику відстань у свого переслідувача.

Перила закінчилися, вони звалилися на холодну викладену плитами підлогу і покотилися по гладких зеленим плитках, поступово уповільнюючи швидкість. Річард скочив на ноги і вихопив з скоби палаючу сферу.

— Тікаймо, швидше, — сказав він, поки Ніккі піднімалася з підлоги.

Вони мчали через нескінченні кімнати і коридори, вибираючи якомога більш заплутаний маршрут, намагаючись збити переслідувача з сліду. Іноді вони відривалися досить далеко. Іноді, особливо у великих залах, Звір наздоганяв їх і навіть трохи наближався до них. Деякі приміщення були затишно облицьовані набірними панелями. Здавалося, Звір висмоктує тьму з холодних темних каменів, проходячи повз них. Сфера, яку вони несли, розливала тепле світло на килими зі складними візерунками, і стільці, оббиті дорогою тканиною. У книжкових шафах виднілися шкіряні корінці книг. Річард випадково звалив одну шафу, але втримався на ногах і продовжив біг.

Чим нижче вони спускалися по сходах, які все більше нагадували вузькі шахти, тим більше приміщення втрачали свою велич, стаючи все простішими. Деякі зали були повністю покриті просто різномастими кахельними плитками. Один був абсолютно порожнім, всю його обстановку становили товсті кам'яні колони, рівномірно розподілені по всьому приміщенню. Вогню від їх сфери було недостатньо, щоб освітити далекі куточки приміщення. Іноді коридори представляли собою просто видовбані в скелі проходи.

Кімнати і зали були захищені магічними щитами; Річард спеціально йшов так, щоб пройти їх усі. Він не хотів, щоб Кара, Рікка і Том піддалися небезпеці, яку ніс переслідуючий його Звір. Він не хотів для них тієї долі, яка спіткала загін Віктора. Він знав, що Кара буде в люті, коли його від неї відріжуть непрохідні щити. Він сподівався, що буде живий і ще почує від неї не одну догану.

Вони пройшли в приміщення, яке нагадувало комірчину для будівельних матеріалів, де уздовж стін лежали мішки і запаси каменю. Камінь здався Річарду знайомим, він нагадував про час, коли він працював на будівництві палацу для Імператора Джегана. А тепер Звір Джегана вистежував його.

У дальнійій стороні приміщення вони вибігли в довгий коридор, підлога якого була покрита сланцевими плитами. Гладенькі кам'яні стіни піднімалися вверх на висоту щонайменше сто п'ятдесят футів, створюючи вузьке вертикальне приміщення. Стоячи біля підніжжя цих стін, Річард відчував себе мурахою.

Він швидко побіг далі, у величезний коридор направо. Тупіт каблуків барабанним дробом заповнив все навколо, поки вони бігли щосили. Однак незабаром він був змушений трохи сповільнити біг через Ніккі. Обидва вони були вже на межі своїх сил, а крики грішних душ все лунали позаду, не виявляючи ніяких ознак втоми.

Річард не міг розгледіти кінця високого коридору, по якому вони бігли. І це був всього лише один коридор з багатьох — до нього поступово починало доходити, наскільки жахливо великий Замок Чарівників.

Добігши до перетину, Річард різко повернув ліворуч і кинувся туди, де виднівся залізний сходовий майданчик. Намагаючись віддихатися, він озирнувся і помітив за рогом вузол тіней. Підштовхуючи Ніккі попереду себе, він почав спускатися по сходах.

Спустившись, вони опинилися в маленькій квадратній кімнаті, яка була лишетрохи більшою, ніж перетин кам'яних проходів, які розходилися в трьох напрямках. Річард швидко оглянув проходи, витягнувши в прохід руку зі світної сферою. Як йому здалося, в одному з коридорів щось мерехтіло. Він і раніше стикався з дивними місцями, коли обстежував підвали Замку, і зараз йому потрібно було одне з таких місць.