Анджей Сапковський - Сезон гроз

Виходячи з цих причин, а також з власних літературних смаків, автори представленого перекладу «Сезону гроз» зважилися на свого роду мовно-літературний експеримент: ще більше доместикували оригінальний твір, намагаючись відтворювати не тільки букву, а й дух його. Боїмося, що певні зміни імен персонажів можуть видатися дивними і навіть неприйнятними (особливо ж тим читачам, які досі були знайомі тільки з російським перекладом ). Так, наприклад, поет-приятель головного героя, що в оригінальному тексті звався Яскром, в російському перекладі — Лютиком, у нас став Горицвітом. Міркували ми так: дослівно цей Яскер мав би бути перекладений як Жовтець, так він і значиться в одному із згадуваних електронних перекладів. Однак в українській мові жовтець не має жодних поетичних конотацій, не те, що російський лютик чи польський яскер. От у горицвіту таких конотацій предостатньо, а він найближчий ботанічний родич жовтцю, ще й, на додачу, латинню зветься адонісом, а ми у вигляді бонусу одержуємо натяк на те, що наш герой вельми схильний до любовних пригод.

Що ж стосується клички Геральтової кобили, Рибки, то вона була запозичена з українського перекладу оповідання «Зерно правди».

Ставши на такий слизький шлях, ми вже не зуміли стриматися і усугубили гріхи. Надзвичайно цікаву мову персонажів Сапковського ми вирішили відтворювати, якнайширше використовуючи лексичне багатство української мови. Від західноукраїнських діалектів, які нам близькі зроду, до суржику ( про цей останній теж не кажемо лихого слова і він дістався хоч і не однозначній, але дуже колоритній і в підсумку непоганій героїні ). Як і в оригіналі, у нас теж кожен герой має свою мовну партію у загальній партитурі, отож не здивуйтеся, виявивши, що різні герої вживають різні терміни для окреслення тих самих сутностей. Хто вживає слово «ельфійка», хто — «ельфка», хто — «ельфиня», так само головного героя називають і «відьми́ном» і «відьмаком». Хоча основним окресленням його стану й професії ми обрали таки перше слово і чекаємо, скільки ж то ударів посиплеться на наші бідні голови…

Так само не дивуйтесь, виявивши всередині тексту цитати з творів, начебто з оригіналом не пов’язаних. Справа в тому, що витвір Сапковського наскрізь літературний і містить чимало явних і ледь прихованих цитат з найрізноманітніших джерел — від польської класичної літератури до естрадних пісеньок і гумористичних скетчів. Ці цитати й натяки відразу розшифровуються польським читачем, але що ж робити іншомовному? Якби хтось задався метою пояснити всі подібні фрагменти хоча б коротенькою приміткою, текст приміток міг би вийти довшим за текст оригіналу. Отож, трохи подумавши, ми знову вирішили, що раз козі смерть і час від часу дозволяли собі подальшу натуралізацію, вставляючи в текст ті цитати, які мав би зрозуміти український читач. Про всі ми, звісно, не зізнаємося, але натякнемо, що Аддаріо Бах зовсім не говорив про Фригу, що в неї «саме ухо прехехе», так характеризували зовсім іншу героїню зовсім іншого твору ( а ми всі його вивчали в школі ).

От з такими почуттями ми випускаємо своє дітище в світ. Як йому там поведеться? — хтозна. Сподіваємося, що навіть тоді, коли він ( воно ) поповнить лави згадуваних самодіяльних маловідомих електронних перекладів, то бодай підштовхне українських видавців до розуміння того, що фентезі українською мовою, як оригінальне так і перекладне, має свого читача і славне майбутнє.

Настав момент, коли прийнято перелічувати авторів і дякувати всім причетним до перекладу. Насамперед, нас дві, ці конкретні рядки написала Наталя Михайлівська, ініціатором і перекладачем чималої частини оригіналу є Галина Синєока. Практично одночасно з нами свій переклад «Сезону гроз» готувала Аля, вона ж Марсельєза_Марудна, сподіваюся, що читачі побачать його в найближчому майбутньому. Хоча обидва переклади цілковито незалежні і виконані в різних стилях, то все ж ми спілкувалися і обговорювали численні труднощі й деталі (перекладати Сапковського — нелегкий хліб і стільки всього треба знати — від мореплавства до кулінарії ). Тому ми з величезною приємністю дякуємо Алі за все, нею зроблене і за щастя бути з нею знайомими.

Кращий мариніст української літератури, Антон Санченко, чимало потрудився, пояснюючи численні мореплавчі терміни особі, яка досі не цілком певно знала, де кіль в корабля і скільки тих кілів має бути . Олесю Терну дуже дякуємо за переклад одного з епіграфів. Раз вже зайшла мова про епіграфи, то, на жаль, нам не вдалося особисто познайомитися ні з Наталею Безсоновою, ні з Арменом А., тому ми змушені «заочно» дякувати їм обом. Пані Наталі — за чудові переклади Емілі Дікінсон, Армену А. — за колосальну працю з перекладу творів Кастанеди українською мовою.