Володимир Єшкілєв - Гойдалка

Вона згадала ті тижні, коли в її тілі перебував зародок гуманоїда, й мимоволі здригнулась. Вона все відкладала візит до анабіозної лабораторії, але тепер твердо вирішила: завтра вона перемістить ембріон до інкубатора. Чому суджено бути, того не уникнути. Це кредо земних фаталістів вона засвоїла багато років тому. Ще на Бальсані.

«Ні, не завтра, а сьогодні, тепер!» – рука баронеси рушила, щоби командним помахом розчинити вхідну мембрану, але зависла на півдорозі.

В кістці над її правим вухом виникло недоречне саме тепер відчуття. Виклик внутрішнього комунікатора. Баронеса дала дозвіл на контакт.

– Вітаю вас, Вей.

Або їй здалось, або в голосі Тарасваті бриніла незвична напруга.

– І я рада вам, Преподобна.

– Вибачте, що турбую вас проти ночі.

– Ніч тут – умовність.

– І все ж таки… У нас нове завдання, Вей. Імператор віддав наказ йти до Пратари.

– Несподівано.

Це направду несподівано, наказ імператора її здивував.

– Нам наказано знайти та активувати портал на планеті 18КВ216:2, – продовжила Тарасваті. – А також, у разі потреби, захистити його від ворога. Головною проблемою вважається відновлення життєдіяльності істот, відомих вам як норни…

– Але ж…

– Приготуйтесь отримати інформацію про них. Відразу попереджаю: інформація буде надана у специфічному форматі. Ґ’орміти силкувалися адаптувати свої знання про норн до нашого способу мислення. Проте – скажімо відверто – в них не все вийшло. Мені, разом із вашою групою ксенобіологів, необхідно опрацювати отримані від них знання. Там десятки, якщо не сотні терабайт.

– Я не впевнена, що цього буде достатньо для успішного ребіозу таких незвичайних істот. Те, що мені відомо про норн, свідчить про їхнє походження з абсолютно невідомої нам біосфери. Ми не знаємо ані їхньої морфології, ані принципів функціонування їхніх організмів. Я вже не кажу про те, що наша наука не розуміє фізичних основ дії тих їхніх порталів.

– Я розумію вас, Вей. Ми усвідомлюємо складність завдання. Тому з нами до Пратари відправляться ксенобіологи з Ґ’орми.

– Вони колись здійснювали ребіоз норн?

– Ні, не здійснювали. Ніколи. Востаннє ксенобіологи Ґ’орми працювали з норнами тисячоліття тому. Але ті рептилоїди, яких відправляють з нами, володіють повнотою знань про цей процес. Я маю на увазі специфіку зберігання інформації у ґ’ормітів. Якщо є живі нащадки того клану, який за давніх часів досліджував норн, то вони здатні відтворити весь обсяг знань своїх предків. У них із предками своєрідний зв’язок.

– Навіть якщо це правда, то не все вичерпується теоретичними надбаннями. Для ефективної роботи зі складними біологічними структурами потрібні особливі навички. Повноцінний клінічний досвід.

– Рептилоїди вміють зберігати не лише теоретичні знання. Коли теперішній ящір з клану Па’фор буде, як ви кажете, клінічно оперувати з норнами, він робитиме це так, наче в нього вселився його далекий предок, що досліджував норн сто тисяч або триста тисяч років тому.

– Сподіваюсь, що в них зберіглась відповідна техніка, інструменти.

– Вони у Лабіринті якраз займаються реконструкцією необхідного обладнання. І повірте мені, Вей, рептилоїди його відтворять один в один. До останньої молекули. Але на це потрібний час. Мені повідомили, що реконструкція триватиме щонайменше кілька стандартних діб. А ми з вами поки що спробуємо розшифрувати ту інформацію, яку я щойно отримала.

– Тоді не будемо відкладати, – рука Ґвен таки завершила командний жест. Мембрана розійшлась, відкриваючи перспективу залитої білим світлом житлової палуби лінкора.

Господар будинку досягнув столітнього віку, а сам дім спирався на міцний фундамент однієї з найперших споруд, збудованих земними колоністами на Золотій Планеті. Минулі війни і смути не зачепили старого дому, ківсяки не підрили його капітальних мурів, а події останніх тижнів поки що обходили дім дальніми стежками.

Ліфт підніс Гела Каспета до вежі, з якої відкривалась широка панорама ранкового Астера. Про те, що столиця Аврелії пережила чергову важку ніч, промовисто свідчили димні стовпи, що сперечалися розмірами з найвищими хмарочосами середмістя. Темно-сірі дими зливались із світло-сірим хмарним покровом, що наповз вночі з моря.

– Сьогодні їх значно менше, – порахувавши димові стовпи, вголос констатував астрофізик. Як людина, що все життя займалась науковою аналітикою, він намагався самостійно визначити напрямок подій. Тим більше, що офіційні та соціальні канали подавали, м’яко кажучи, дистильовану картину епічної битви колоністів проти повсталої планети.