Володимир Єшкілєв - Гойдалка

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Єшкілєв - Гойдалка» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2018, ISBN: 2018, Жанр: Боевая фантастика, Космическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Гойдалка: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Гойдалка»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Справжній поліцейський запрограмований на боротьбу з загрозами правопорядку, а справжня партизанка має вести свій бій до кінця. У третій книзі епопеї «Фаренго» «Гойдалка» сюжетні лінії здаються прямими та прогнозованими. Але коли маєш справу з тілами, у яких замешкали боги, варто чекати на несподівані повороти та прояви збоченої логіки. Все впирається в гойдалку, яку створили зовсім не для гойдання, та в іграшку, спроектовану для самотності. І коли на гральну дошку кидають останні резерви, нікому вже немає діла до тих, хто просто хоче жити…

Гойдалка — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Гойдалка», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Гел вкотре спробував викликати на зв’язок давнього приятеля, полковника Охоронних сил у відставці. Але комунікатор відставника не відповідав, як і більшість зв’язкових пристроїв друзів старого вченого. Він здогадувався, що мовчання комунікаторів – погана ознака. Проте сподівався, що його колегам з Університету врешті-решт пощастить пережити повстання планетарної біосфери.

За власне життя він практично не турбувався. Коли тобі перейшло за сотню, бінарність життя і смерті набуває суто філософського виміру. Лише крайня з можливостей – перспектива загибелі Університету – неабияк засмучувала Гела. Він любив парки, які оточували головний науковий центр планети, любив величний затишок ампірних залів і прикрашених вітражами галерей Пінакотеки, любив дискусійні кімнати з їхніми незручними кріслами та беззахисно-старомодними інтер’єрами. Він заборонив собі уявляти руїни цього світу: випалені будівлі і паркові альтанки, розтрощені голографічні демонстратори, уламки колекцій, розірвані потворами тіла працівників і вчених. Він прагнув лише інформації. Чистої, без панічних фантазій і перебільшень. А саме такої інформації бракувало. Всі спроби отримати свіжі зображення університетських лабораторій і кампусів наштовхувались на фільтри урядової цензури. Влада заблокувала навіть доступ до супутникового моніторингу поверхні планети.

Для заспокоєння він зв’язався з Боною, колишнім університетським ксенобіологом. Колега доживала віку у містечку Аркадіумі, за двісті кілометрів північніше від столиці. Учора Бона показала йому зображення вулиць Аркадіума, отримані з летючої камери-монітора – там панував звичний спокій. Мешканці містечка навіть дітей не забрали з вулиць. «Павуки» вартували на головних перехрестях, роботи діловито будували захисний периметр, але в цілому картина виглядала ідилічною.

Ці мирні картини частково відновили оптимізм астрофізика. Бона підтвердила, що ситуація в Аркадіумі й цього ранку відповідає назві містечка. Гел побажав ксенобіологу й надалі тішитися «аркадійським щастям», роз’єднав зв’язок з нею і залишив оглядову позицію у доброму настрої. Зрештою, пильнувати з вежі не було необхідності. Навколишня астерійська панорама транслювалась на панель його комунікатора.

Вже на сходах Гел відчув незвичну вібрацію захисних екранів. За секунду він отримав повідомлення, що на підземному рівні дому з’явились гості. Автоматика негайно підвищила потенціал захисту.

– Які ще гості? – перепитав астрофізик. Гостей він не чекав. Тим більше з того рівня, де будівля мала вихід до тунельних комунікацій колонії.

– Два дорослі гуманоїди, – відповіла жіночим контральто автоматика дому. – Одного з них ідентифіковно як Самарро Каспета, другий – гадано жіночої статі. Ідентифікація триває.

«Цілком у стилі малюка Сама, – подумав Гел. – Шість років про цього роздовбая не було чути, а саме тепер, посеред кінця світу, він вистрибує з підземної діри та ще й з подружкою».

Старий впіймав себе на думці, що здивувався б менше, якби замість онука і незнайомки з підземелля вилізли ківсяки з адельмами. Гел похитав головою, наче виганяючи з уяви привиди. Він голосом розпорядився приготувати сніданок на трьох й рушив до мембрани, котрою зачинявся похилий коридор, що вів у підземелля.

Мембрана стала прозорою. Гел побачив, що коридором до нього наближається екзотична парочка. У брудному хлопцеві він насилу впізнав Самарро. Дівчина навіть у подертому вологому одязі і з розпатланим волоссям була виклично-звабливою.

«Вона не з Випереджаючих світів», – сказав собі астрофізик. Якби він був молодшим, то висловився б інакше. Адже багато років Гел Каспет провів за межами Золотої Планети і в мандрах Периферією надивився усякого. Спеціалізованих ноланських клонів він також зустрічав. Але бурхливий період життя минув разом із бажанням робити беззастережні висновки. Так, звісно, дівчина, яку привів до дідового дому Самарро, мала вигляд втікачки з ноланського борделю. Проте у теперішні непевні часи, таке могло правити за маскування. Колись Гелові довелось бачити арешт піфійської шпигунки. Та, швидше за все, була посвяченою Знаючою, а виглядала, як дешева стриптизерка.

– Сніданок за сорок хвилин, – повідомило контральто.

Гел наказав мембрані щезнути.

Хау ! – онук жестом дав зрозуміти дідові, що не розкриває йому обійм лише з огляду на стан свого одягу. – Вибач, що не попередив про візит. А це – Лара. Моя дівчина, вона з Ноли.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Гойдалка»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Гойдалка» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Володимир Кільченський - Вітри сподівань
Володимир Кільченський
Володимир Різун - СПЕЦНАЗ
Володимир Різун
Володимир Владко - Чудесний генератор
Володимир Владко
Володимир Малик - Князь Кий
Володимир Малик
Володимир Годованець - Конституційне право України
Володимир Годованець
libcat.ru: книга без обложки
Винниченко Володимир
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Дрозд
Герта Мюллер - Гойдалка дихання
Герта Мюллер
libcat.ru: книга без обложки
Володимир Савченко
Володимир Ричка - Володимир Мономах
Володимир Ричка
Отзывы о книге «Гойдалка»

Обсуждение, отзывы о книге «Гойдалка» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x