Юн Ха Лі - Гамбіт дев'ятихвостого лиса

— Ми перемагаємо, сер?

Легка пауза.

— Можете назвати це так. Полковник Рагат.

Минуло трохи часу.

Потім ще трохи.

Олень знову з'явився. Інженер Три почав кидати у нього камінцями, поки він не відійшов.

— Як довго Кел будуть забиратися звідси? — Інженер П'ять, як правило, любила попліткувати.

— Ключова фраза, — сказав Перший інженер, — прикрити їх відхід. Я бачив, як ви тримали у руках зброю, думаєте, ви зможете зробити це краще за них?

— Я щось чую, — повідомив інженер Чотири. Люди ломилися через парк, тріщали гілки. Вони не були тут, щоб покормити оленів.

— Веннат до полковника Рагата, — терміново сказав Веніат. — ускладнення. До нашої позиції наближається патруль. Не впевнений, скільки.

В кожній команді патрулів було як правило п'ять чоловік.

— У мене є три роти кел, які затримуються, — сказав Рагат через хвильку. — Проте ваша місія пріоритетна. Запускайте деструктор, коли будете вважати потрібним.

— Дякую, сер.

— Зробіть свою роботу, капітан. Полковник Рагат.

Шуми наближалися. Голоси перекликалися один з одним.

— Веннат всім. — Він дрижав від суміші страху і передбачення подій. — Активізувати деструктор.

Веніат та його команда стояли в безпечній зоні. Усі сучасні деструктори мали таку зону для своїх команд обслуговування. Було кілька сумнівів щодо того, чи буде модифікована модель працювати, як раніше.

Перші деструктори не мали такої зони зовсім.

Деструктор видав звук, ніби вибухнула піч, разом зі звуком руйнування скляних бокалів, і дзвонів, якими безладно хитають з боку в бік. Він не випускав пучка світла, але створив такий вітер, який можна отримати, якщо збирати всі торнадо за сто років на якусь уявну всісь і відпустити їх на волю в один момент.

Захисна зона працювала, позначена слабим освітленням. Питання полягало в тому, чи працював сам деструктор. Тут, у парку, серед довгих тіней від дерев, було важко щось визначити.

Зупинись. Почувся шепіт. Вузол на дереві відкрився, наче якесь око. З нього полилася дивна бліда субстанція.

Олень кинувся геть від шуму. Деструктор загудів. Світло в оленячих очах померкло, їх колір змінився на червоний а потім неочікувано став блідим, як місячна поверхня. Він зробив ще кілька невпевнених кроків і впав. З'явилися викривлені діри на шиї і по боках, у яких вибискували крихітні зуби, які стукали. Було щось кумедне у кутах, під якими зігнулися його ноги.

У дерев відкрилися очі. Всі вони дивилися на деструктор.

Вони знаходилися в захищеній зоні. Вони були в безпеці.

Веннат вдихнув повітря.

— Веннат всім ротам. Статус.

— Упало кілька птахів, сер. Рота чотири. Там житловий комплекс, ледве помітний з нашого положення. Важко бути впевненим, але виглядає так, як ви казали. Світлова чума.

— Рота три. Мені шкода, сер, ми у зоні безпеки, і нічого не бачимо. Можна спробувати подивитися, але це неможливо, не виходячи з зони.

— Навіть не думайте про це, — сказав Веннат. — Ви скоро будете в небезпеці від інших деструкторів. Я вважатиму за щастя, якщо ми вийдемо звідси живими і незмінними.

Чотирьох деструкторів було забагато для одного округу. Можна було обійтися одним. Інші були для випадку неминучої несправності.

Команда Два була точною, як завжди. — Всі системи функціонують в межах параметрів, сер.

— Веннат до полковника Рагата. Три деструктори запущені, сер. У нас немає хорошого способу оцінити, що означає "оперативне" в цьому випадку…

— Вони працюють, — рівно сказав Рагат. — Капітан Джагун передав відео для нас, поки її рота не потрапила під їх вплив. Капітан Ізіаді вже бачив вхід у тунель, але я наказав його запечатати. Єретики діють швидко. Вони вже заблокували всі інші; ми співпрацюємо, щоб мінімізувати втрати. Сканування пішло до чортів, деструктори активні, і ви можете бути єдиними людьми, що залишилися там живими.

Населення округу оцінювалося у 43 000 чоловік. Не таке велике число. Не особливо. Веннат знав, як виглядають великі числа. Справа була у співвідношенні. Помруть усі.

Принаймні це було швидко. Не безболісно, але швидко. Звичайно прибирання всіх трупів буде ще тою роботою. Не його проблема, на щастя.

Веннат, що траплялося дуже рідко, відновив у собі достатньо людяності, щоб сказати:

— Пробачте за ваших солдатів, сер.

Рагат проігнорував його.

— Залиште дестуктори працювати ще годину на всякий випадок, а потім вимкніть. Ми заберемо вас, але в разі катастрофи ви знаєте, що робити.