Юн Ха Лі - Зброя помсти

— Навіть шуоси не роблять цього своїм курсантам, — сказав Куджен. — Граната зняла одного разу половину вашого обличчя, ще тоді, коли ви були командиром тактичної групи. Хірурги зробили чудову реконструкцію. Ви навіть не можете зауважити цього, поки не зробите глибоке сканування до рівня кісток. У будь-якому випадку, ви мені повірите, коли я скажу вам, що ви генерал?

Джедао надягнув одяг.

— Скільки мені років? — Отримати факти. Паніка пізніше.

— Сорок чотири.

Лайно.

— У мене був друг… — почав було Джедао, але замовк, бо не знав, що сказати далі. Навіщо зрештою гекзарху слідкувати за життям випадкового кадета Академії Шуос? Руо, мабуть, спробував стати прославленим вбивцею. І на цей момент Руо був би на двадцять сім років старшим.

Цікаво. Він записував усю свою арифметику, а щойно зробив це в голові. Але Куджен продовжив розмову, тому доведеться розправився з цією невідповідністю пізніше.

— Ваші здібності повинні бути недоторканими, — продовжив Куджен, — але нам доведеться заповнити інформацією дірки вашої декларативної пам’яті.

— Так, щодо цього, — сказав Джедао. — Є якісь ліки? Тому що це дуже тривожно.

— Ваш опонент покінчила з більшою частиною ваших спогадів, — сказав Куджен. — Ось чому вона потенційно найгірший противник, і ось чому ми повинні бути обережними. Я знайшов решту, але через певні обставини сталася деяка деградація. Вибачте.

— Ви кажете, що на мене напав якийсь вампір, який погриз мою пам’ять? — недовірливо запитав Джедао.

Куджен фиркнув.

— Іноді ви дивно підбираєте слова… Екзотична технологія та експериментальні процедури. Ми могли б спробувати продублювати обставини, якщо ми захопимо її, але існує шанс, що це зведе вас з розуму.

— Чому ви не вивели цього вампіра пам’яті з мого розуму?

— Хто каже, що я цього не зробив? — зітхнув Куджен. — Я не думаю, що ви пам’ятаєте якісь жарти Анданів.

Химерність цього питання змусила розум Джедао зависнути у пустоті. Він не міг пригодати жодних жартів, і до того ж, вся ситуація була явно не смішною.

— Ви раніше тримали в голові найнеординарнішу колекцію брудних жартів Анданів, — тужливо сказав Куджен.

— Ви можете розказати їх мені, і я можу вам їх переповісти.

— Ні, — сказав Куджен, — це буде не те саме.

Це не сприяло покращенню самопочуття Джедао, тому він перейшов до наступного питання.

— Чому Кел?

— У вас була відмінна кар'єра, ви були відряджені до Кел, — сказав Куджен. — Вони кидали вас у саме пекло.

— Чому ви не пробували найняти того, хто не має дефектів?

— Ви ніколи не програвали битв, — сказав Куджен. — Навіть якщо ворог мав перевагу у вісім до одного. Блискуча перемога. Навіть я визнаю це. — Його голос легенько дрижав.

Джедао заплющив очі. Дякую за тиск.

— Немає жодної гарантії, що я можу зробити це знову. — Скоріше ніколи.

— Ви могли бачити, як це робилося, під час відтворення битви, чи не так?

Куджен не мав поняття?

— Це на охайній тривимірній діаграмі, на якій можна чітко бачити всі одиниці, всі позначені, і всі мають мітки, а також корисні кольорові стрілки і вектори. На відміну від перебування там, коли у якогось мота неприємна несправність приводу, а він знаходиться у формаційному повороті, тому що механіки лише наполовину відремонтували мот, і ви не можете прочитати половину ворожих формант при скануванні, оскільки у ворога фантастичний новий генератор перешкод, і один з ваших блискучих командирів вирішує, що найкраще, що вона може зробити зі своєю тактичною групою, — це творчо неправильно інтерпретувати наказ і…

Джедао замовк. Він не мав уявлення, звідки взялася його зухвалість, як і шрами. Він не міг сказати, чи відбувалось щось подібне, чи це було гіпотетично. Це було так, ніби він слухав незнайомця, який мав його голос і який розмовляв так само, як і він. І який знав про війну набагато більше.

Хто я, чорт візьми? Якийсь клон? У нього склалося враження, що не можна давати клонам навіть сумнівних спогадів про битви, але тоді у нього вже була амнезія. Що він мав сказати?

Куджен схопив його за руку і підвів до стільця.

— Сядьте, — сказав він і м’яко потягнув його.

Джедао опустився на стілець. Ще трохи і коліна відмовили би йому.

— Я не військовий практик, — сказав Куджен. — Але маю досвід роботи з військовими, і Кел високо оцінює ваші здібності. У цьому питанні я покладаюся на їх судження.

— Я якась витратна копія?

— Ви не витратна копія, — поспішно сказав Куджен.