Юн Ха Лі - Хитрість ворона

Джедао з'їв лише половину свого рису і закінчив вечерю. Він відклав палички для їжі і сказав:

— Ми можемо пройти у конференц-зал. Надіюсь, що всі знають, що їм робити. — Він взяв чашу, встав і кивнув до офіцерів за столом, — і, перед тим як вийти з високого залу, прикріпив чашу на пояс.

Кел мовчки дивилися, як він іде.

— Командор, — ввічливо сказала Хорт до Янаї, перш ніж вийти з залу з керівниками штабу. Вона повинна була визнати, що не мала жодного уявлення про те, що Джедао призначив конкретно для неї. Вона також зауважила, що Джедао майже не реагував на її особисті історії, хоча й не було ніяких ознак невдоволення. Хорт не любила розповідати про свою сім'ю. Тим не менш, вона повинна була боротися з бажанням зробити себе корисною начальству.

Вона не могла дозволити собі думати про те, що збирається робити далі. Її зір знову затуманився по краях. І ліва нога стала ще важчою. Вона стиснула зуби і пішла.

Призначений для зустрічі конференц-зал був недалеко від Високого залу. Хорт наздогнала Джедао, головним чином тому що Джедао захоплено оглядав мозаїку на стінах: попелястий яструб, який розпростер крила над спустошеним містом, яструби, які гніздилися на неймовірних шпилях, яструби, які у бурі прориваються крізь хмари. Хорт приймала декор як належний за всі ці роки, але тепер, коли знову поглянула на нього, зізналася собі, що це був явний несмак, хоч і прикрашений блискучою золотою ниткою і бусами з бурштину. Правду кажучи, вона не мала жодної уяви про те, як Кел прикрашали свої моти за життя Джедао, але, зважаючи на те, скільки разів він був відроджений, малюнки не могли викликати таке сильне захоплення.

— Я повинен перестати розглядати малюнки, інакше запізнюсь на цю чортову зустріч, — сказав Джедао до Хорт, коли вона опинилася на півкроку позаду. — Ви знали, що я носив годинник? Я не бачив жодного з них через пару століть. А ви, мабуть, навіть не знаєте, про що я говорю…

Це була незвична тема для розмови.

— Я бачила кілька, — сказала Хорт. — В антикварних магазинах їх ховали по підсобках, щоб вони не нагадували про старі еретичі календарі.

Джедао хмикнув.

— І чому я не здивований?

Двері до конференц-залу відкрилися самі, коли Джедао наблизився до них. Ірраціонально Хорт була здивована тим, що її зір все ще зображає останнє, що вона бачила, — чорне дерево гінгко. Оригінал приписували генералу Андан Чжу Наво, хоча ніхто не знав, чи дійсно вона була автором.

Джедао зайняв своє місце за столом, який був зроблений з штучного чорного каменю з розмитими золотими завитками на поверхні, як спектральні відбитки пальців. Він витягнув з нізвідки колоду карт дзен-цзай і почав перемішувати їх з легкістю довгої практики. Тоді він спостеріг, що Цян дивиться на карти, несподівано посміхнувся до неї, і поклав карти на стіл.

Хорт сказала собі, що це буде звичайна зустріч, бажаючи собі полежати на самоті, і сіла поряд з Джедао. Інші старші штабісти мовчки зайняли свої місця. Майор Лі виглядав так, ніби хотів, щоб аналітик Шуос, який очолював його відділ, не був надто навантажений роботою. З іншого боку стратег, підполковник Ріозу, як і раніше, лише спостерігала за Джедао, вона ніби збиралася залізти у його мозок, з чистим виразом уваги, який вона надівала, коли знайомилася з чимось новим та захоплюючим.

— Гаразд, — сказав Джедао, — вони не забезпечували мене бібліотекою, коли я був зайнятий нежиттям, але я спробував зробити домашнє завдання. Якщо я правильно проінформований, то Фортеця Розкручених Монет модернізувала свою оборону сімдесят шість років тому?

Моя нога свербить, почала змушувати себе Хорт. Цей самообман не був легким. Як це вдавалося Шуос? За іронією долі, формаційний інстинкт не дозволяв їй виконати її план. Зараз вона була охоплена переконанням, що не повинна переривати старшого генерала.

Хорт, намагаючись не нахилятися надто очевидно, опустила руку під стіл. Її руку охопив спазм. Нерви майже відмовляли, більше на подив, ніж на біль. Що було смішно, бо вона знала, що це станеться. Просто свербіж. Її пальці знайшли дрона, ввімкнули його після милостивого короткого моменту нерішучості, і випустили. Якщо вона не почула, як дрон упав на підлогу, то напевне ніхто інший теж цього не зауважив. Звичайно, існувала ймовірність того, що дрон не активізувався, але про це краще не думати.

— …фантомна місцевість, — продовжувала Ріозу. Вона постукала по своєму планшету. — Тут є короткий опис зброї фортеці. Я думаю, що ви знайдете лише кілька деталей, які змінилися. Фантомна територія це новинка з якою ви можете бути незнайомі.