Юн Ха Лі - Хитрість ворона

Джедао нахилив голову до сервітора, який поклав йому палички та ложку. Цікаво, що Хорт ніколи не бачила цього сервітора раніше. Або будь хто інший на цьому кораблі, вона була впевнена у цьому. Сервітор, птахоформа з додатковими кінцівками, видав обережний тональний писк. Напевне він знав про фортецю Хелспін, як і будь-хто з людей, хоча Хорт ніколи раніше не замислювалася, наскільки сервіторів турбує ця історія. Джедао підняв брову. Сервітор обережно зігнувся і продовжив свою роботу.

— Гаразд, — сказав Джедао голосом, який був чітким, хоч і не надто голосним, — це не було важливо на борту голкомота, але я буду дуже зобов'язаний, якщо хтось скаже мені, чи існують які-небудь важливі правила щодо того, як їсти цю їжу. Особливо ці приготовані водорості. Чи можу я використати пальці, або долоню?

Яная засміялася.

— Ми не Андан, сер. Потрапляння в рот без втрат — найважливіший момент.

— "Звернуті водорості" — там переважно овочі та риба всередині — Хорт відчувала себе зобов'язаною дати пояснення — хіба що сервітори зважилися на експеримент.

— Добре про це знати, — сказав Джедао. — Принаймні вони не експериментували з паличками, їх я впізнаю. — Він взяв глечик, наповнив з нього чашу і відпив. Всі Кел уважно спостерігали за ним. Він повинен був усвідомлювати це, але вираз його обличчя був спокійним.

У Хорт з'явилося бажання витягнути дрона з черевика і зізнатися у всьому. Проте Джедао передав їй чашу. Чаша була звичайним предметом у руці, а вода була така ж чиста і підсолоджена, яку вона пила завжди. У справедливому світі вона спалила би їй горло… Припини, сказала вона сама собі. Вона відпила і передала чашу праворуч, її пальці оніміли.

Яная наполегливо намагалася добитися невимушеної розмови.

— Я не вважаю, що військова їжа була кращою у ваші дні.

Губи Джедао химерно вигнулися.

— Ви не одразу отримали цей корабель, чи не так, командор?

— Це правда, сер, — сказала Яная. — Мені пощастило. Не турбуйтеся про бруд, його все ще багато. Квіти це добре, але вам не потрібна ціла планета, щоб їх виростити.

Хорт не могла винуватити Янаю. Кел у високому залі були налякані. Ніхто не розмовляв, і кожен фіксував увагу на столі Джедао. Яная, як і будь хто інший, знала, якою загрозою був Джедао. Вона також робила все можливе, діючи так, начебто не було нічого незвичного, щоб позбавити людей паніки. Хорт повинна робити те ж саме, що б там не було далі.

— Коли я починав службу у піхоті, їжа була жахливою, — сказав Джедао. — Коли я став лейтенантом, ми одного разу опинилися в оточенні на ворожій території. Врешті-решт мені довелося застрелити двох людей, які боролися за те, хто повинен був з'їсти личинок.

— У нас немає їжі з личинок, про яку ви говорите, — сказала Цян, — але дехто полює на гризунів. Капітан-інженер Міуго розповіла мені, що вони іноді залишають вбитих мишей біля її дверей, як кішки. На щастя, Міуго має сильний шлунок.

— Тепер вони приноситимуть їх мені? — спитав Джедао.

— Рахіш — он той видний чоловік, — сказала Яная, вказавши у потрібному напрямі ложкою, — з волоссям, заплетеним в коси.

— Ага, я бачу його. — Джедао оглянув решту столів і запропонував офіцерам повніше представити людей. Він дізнався, що підполковник Наджад з відділу логістики мала трьох дітей, і, що справді було цікаво, середня дитина була знавцем порівняльної лінгвістики або дуже добре її аналізувала. Діючий командир розвідки, майор Лі, був втягнутий у дружню дискусію щодо деякого відкритого гамбіту в незрозумілій настільній грі Шуос. Тільки оперативники залишалися замкнутими, але Джедао здавалося розважався цим, а не ображався.

Зі свого боку, Хорт було цікаво, чому на уроках історії, де детально вивчали тактику, яка забезпечила йому перемогу в битві на Свічковій дузі, не згадували про божевілля Джедао, не кажучи вже про дивовижно брудні анданські жарти, які вона знала про нього. Після деяких роздумів Хорт зрозуміла, що у неї є лише найтуманніше уявлення про те, як забезпечувала безсмертя "чорна колиска". Ходили слухи, що пристрій був радше тюрмою, ніж чимось іншим. Можливо, Джедао голодував за розмовами після століть, проведених там.

У всякому разі атмосфера нервозності у Високому залі посилилася. Кел чекали, щоб дізнатись, як саме Джедао мав намір їх знищити. Я збираюся битися з Хафн, сказав Джедао. Наскільки він був серйозним? Навіть якщо він мав такий намір, що було малоймовірно, йому доведеться визнати, що командування Кел навряд чи дозволить йому діяти на власний розсуд.