Юн Ха Лі - Хитрість ворона

— Ви прибули останній, Микодез, — сказала Фаян, насупивши брови.

Чудово. Він усміхнувся до неї усмішкою свого брата, хоча Микодез сказав, що це не спрацює.

— Ну, я більше не затримуватиму вас. До зустрічі на станції?

— Чекаю з нетерпінням, — відповіла Фаян, ввічливо скрививши губи.

Істрадез остаточно визначився.

Люди іноді уявляли, що простір гекзархату був настільки щільно засмічений тіньовими мотами, що ви не могли підтерти свого носа без того, щоб вас не спіймали на цьому. Простір справді був великим, але прокляті речі були надто дорогими, щоб Шуос могли використовувати їх, як їм заманеться. І потрібно було вимикати систему стелс, щоб робити що-небудь корисне екзотичною зброєю, включаючи руйнівну, але з повільною перезарядкою носову гармату. Щоб повернутися у тіньовий режим, після того як його вимкнули, потрібно було ще більше часу. Все це було довгим способом сказати, що Блудливі Очі могли виконати необхідний перший постріл, але після нього ніхто з них не залишиться живим.

Істрадез відчував свою вину перед екіпажем тіньового мота, який не підписувався на таку самогубчу місію. Однак навіть він міг бачити проблеми, якщо розповісти їм, чому вони були тут. Крім того, він не був Кел, але добровільно підписався на це завдання. Цього вистачало.

— Поки я у справі, що корисного дасть такий маневр? — запитав він, після того як Микодез погодився. Кутом ока він міг бачити горезвісний Паттерн 52 у скляному футлярі, але не наважився повернути голову до нього.

— Шуос зробить три кроки вперед — сказав Микодез. Він повернувся до своєї звичної жахливої манери розмови. — Ти хочеш сказати, що наполягав на цьому завданні, не думаючи про наслідки?

— Я все ще хочу це завдання, — сказав Істрадез. — Але я хочу дещо від вас.

Микодез, не дивлячись на нього, сказав:

— Це має бути щось, що я можу дати.

— Чесну відповідь, — сказав Істрадез. — Цього разу справжню, а не терапію. Чи є щось, про що ти більше турбуєшся, як людина, чи ти весь у цих шалених іграх та стратагемах? Не те, щоб хтось міг використати це проти тебе. Я просто хочу знати.

Істрадез похолов, коли Мікодеж встав, тому що він не знав, що станеться далі — якісь отруйні голки або пістолет — у нього не було ніяких ілюзій, що тренування з самозахисту, які він отримав, допоможе йому, але все, що зробив Микодез, це став на коліна перед ним і взяв його руки у свої. Істрадез задихнувся і замовк, коли його брат почав люто цілувати його пальці.

— Я роблю свою роботу, — сказав Микодез. — я вже казав тобі раніше. Я навіть посилаю рідного брата на смерть, якщо це найкращий спосіб зробити роботу, — його голос зламався, охрип. — Але ніколи, ніколи не думай, що це тому, що я перестав любити тебе. Я не хочу, щоб ти йшов. Ще не пізно відмовитися.

— Уже пройшло багато часу, коли було занадто пізно, — сказав Істрадез.

Блудливі Очі сповільнювався, підходячи до станції Нірай з її кільцями і мереживами сенсорних масивів, двигунами, великими гуркочучими механізмами з їх серцями, які були колесами всередині коліс. Капітан мота виявила, що екіпаж відсторонений від управління та намагалася зателефонувати Істрадезу по резервному каналі. Істрадез, природно, не відповідав.

За кілька секунд до того, як вони повинні були причалити, Блудливі Очі вистрілили своїми носовими гарматами, розділившии станцію надвоє, включаючи центральне енергетичне ядро. Через деякий час після цього відбулося спрацювання системи саморуйнування мота, без повідомлень і зворотного відліку.

В останні секунди свого життя Істрадез вважав, що це було надмірним, але було приємно нагадати гекзархату про те, що мелодрами належать не лише Кел. Він дивився на свої долоні, коли його світ розчинився в жарі та статиці.

Коли прийшов час зупинити гекзархатські годинники, на Аері залишалися сорок вісім сервіторів. Тут не мали звички помічати слуг, але їм довелося придумати ілюзію, що частина доповнення залишилася. Не кажучи вже про те, що хтось повинен був залишитися, щоб переконатися, що атака пройшла, як заплановано.

Сервітор sin x2, один з сорока восьми, залишився не через саботаж. Він не мав жодного досвіду в техніці та знешкодженні, і фактично весь час прослужив у Медичній службі. Інші сервітори вмовляли його евакуюватися, поки був шанс. Аері не могла обійтися без поставок. Сервітори залазили в ящики, каністри, будь-які вільні щілини в темних трюмах мотів.

Sin x2 сказав: вони наші Кел. Хтось повинен бути з ними наприкінці, навіть якщо вони ніколи не знатимуть і не розумітимуть цього. Тоді інші, усвідомивши, що його не переконаєш, залишили його в спокої.