Анджей Сапковский - Відьмак. Володарка Озера

…було то ні більше, ні менше, як «Speculum aureum», твір серйозний і непростий — «Золоте зерцало» — таку назву мали кілька творів у європейській культурі та історії, зокрема відомий твір під такою назвою, який написав Бартоломео Маранта, знаний ботанік Нового часу, котрий досліджував лікарські властивості рослин, отрути та протиотрути тощо.

Чорний і незграбний абрис будівлі: муру із зубцями, стовпа, самотнього наріжного beffroi — у середньовічній архітектурі бефруа — у міському перш за все просторі — спочатку використовувалося як сторожова башта, на якій висів набатний дзвін; пізніше бефруа стало елементом ратуші — по суті, зараз це найчастіше башта на ратуші, яку можна побачити в більшості середньовічних міст.

Це були дні доброго полювання й доброго сну ( англ. ).

Скоффін звереснув — традиція нашої реальності розрізняє кокатриксів та скоффінів; перший і справді вважається спорідненим із василіском як за природою, так і за походженням з однією різницею: кокатрикс наслідує від «батьків» ознаки півня, а не змії. Але скоффін у нас більш відомий через скандинавський фольклор, де в ньому бачать лиса-перевертня, гібрид лиса й кота, який так само, як і василіск чи кокатрикс, має погляд, що вбиває.

«Ім’я є знаменням» ( лат .), тобто ім’я провіщує долю.

Мама мусила щось передчувати, називаючи мене іменем лиса-хитруна з повсюди відомого казкового циклу — Лис Рейнар (Рейнеке) — один із найвідоміших героїв французької «міської повісті»; її головна сюжетна лінія цілком знайома нам із народних казок: це боротьба хитрого та розумного Лиса Рейнара з жорстоким і кровожерним Вовком Ізенгрином та із сильним, але не дуже розумним Ведмедем Бреном. Найвідомішою новочасною версією роману є поема «Рейнеке-Лис» Гете.

Образа ( заст. ).

Жалість ( заст. ).

Бо, вичитавши щось подібне в старовинній баладі, серце те мав він намір засмажити й княгиню Анарієтту примусити, аби та на очах усього двору те серце з’їла — один із найвідоміших любовних сюжетів у поезії трубадурів. Зазвичай його пов’язують із життям та долею Гільйома де Кабестаня: прибувши до двору Раймунда Русільйонського, молодий трубадур, маючи взаємне почуття до графині Маргарити, виказав себе перед графом. Той наказав убити поета, вирізати його серце, засмажити та подати графині на обід. Коли та зрозуміла, що сталося, то вистрибнула з вікна й розбилася на смерть. Пізніше схожий сюжет використовував Бокаччо у своєму «Декамероні».

Небезпечний ( лат. ).

У підсумку ( лат. ).

Обставини ( заст .; від лат. circumstantia ).

…стоїть у черзі до княжого камерарія — у Середньовіччі урядова особа, яка завідувала прибутками міста або князя. Відповідно вона могла видавати й грошове утримання обраним владою особам.

Регімент — від франц. regiment — «полк», застаріла назва для військового підрозділу, що дорівнює полку за сучасною градацією.

Лілейний хрест — різновид геральдичної фігури хрестоподібної форми, у якої кожен бік хреста (балка) закінчується стилізованою лілеєю.

Велике чудовисько ( лат. ).

Цетнар — міра ваги, яка в Польщі в Середньовіччі та в ранньомодерний час налічувала від 51 до 64 кілограмів.

Фасцикула (від лат. fasciculus — «пучка») — у давньому діловодстві підшиті разом документи різного змісту, складені за реєстраційними номерами.

Прізвисько ( лат .).

…це пеан, що вихваляє отупіння й мерзенність — пеан (від давньогрец. παιηων) — хорова пісня на честь божества, найчастіше Аполлона як бога зцілення, під час великих морових хвороб чи загроз схожого штибу.

Усе своє ношу із собою ( лат. ).

Цитата з вірша «Лісовий цар» Й. В. Гете. У перекладі Б. Грінченка та строфа звучить так:

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:

Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!»

— Ой, тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!

Кромлехи та дольмени — різновиди мегалітичного мистецтва, відомі ще за часів кам’яного віку, неоліту. Кромлех (від валлійського crom — «вигин» та llech — «кам’яна плита») являв собою кілька вертикально поставлених кам’яних плит, що часто вибудовувалися в кругову чи спіральну конструкцію; найвідомішим кромлехом є Стоунхендж. Дольмен (від бретонського taol maen — «кам’яний стіл») — давні культові (інколи погребальні) споруди, складені з кам’яних плит, часто п’яти або шести, де поставлене чотирикутником каміння накривалося пласкою плитою, наче столом. Інколи у фронтальній плиті робили круглий виріз.