Вона ж була на острові Ініс Вітре — британська традиція знає острів зі схожою назвою: Ініс Вітрін (Ynis-witrin) — Скляний Острів. Згідно з одним із ранніх варіантів артурівського циклу, на Скляний Острів (що асоціюється з Гластонбері — у народній етимології «Скляна фортеця») привозить викрадену Гвіневру, дружину короля Артура, Мельвас, один із його супротивників. У пізнішій традиції Ініс Вітрін вважали іншою назвою Авалона, Острова Яблук, куди після смерті було відвезено Артура.
Німуе — також значуще ім’я для артурівського циклу. Це ім’я в романах про рицарів Круглого Столу має чарівниця, яка вважалася ученицею легендарного мага Мерліна й одночасно тією, яка заманила його в Кришталевий грот, щоб упіймати там у пастку, де він перебуває донині. Згідно з Т. Мелорі, Німуе — одна з тих чарівниць, що супроводжують човен із помираючим Артуром на Авалон.
Король-Рибалка, або ж Скалічений Король, — іще один персонаж артурівського міфу. Згідно з традицією рицарських романів, він є володарем замку, у якому зберігається Грааль. Король страждає від завданої в стегно рани, а через рану потерпає вся його країна. Герой-рицар, опинившись у замку, може під час бенкету поставити правильне запитання щодо всього, що діється перед його очима, але здебільшого такою можливістю не користується. Правильно й вчасно поставлене запитання мало б зцілити Короля-Рибалку, а одночасно й усе його королівство.
Щодо вмінь Кондвірамурс, то йдеться про активну позицію того, хто бачить сни, відносно сновидінь; тому перекладач дозволив собі використати відповідні специфічні поняття — «сняча», «сню», «наснила», «виснила», щоб підкреслити характер взаємин між видінням і тим, хто його споглядає.
Онейромантія (від давньогрец. oνειρος— «сон» та μαντικη— «пророчий дар») — це мистецтво віщування за сновидіннями: мистецтво давнє й із чималим культурним багажем (від історії Йосипа Красивого в Біблії до «Тлумачення сновидінь» З. Фройда).
Знай пропорції, мосці пані, як казав один із професорів академії, ерудит — схоже, що той професор і справді був ерудитом: цитату взято з п’єси «Помста» (1834) графа Олександра Фредро, відомого польського комедіографа.
Помірність особливо важлива, коли змушуєш мітлу носити воду — це одна з найвідоміших (аж до екранізації В. Діснеєм в анімації «Фантазія», 1940 р.) історій про учня чорнокнижника, який, діставши можливість творити чари, не зумів прорахувати наслідки закляття.
…строгі у своїх лініях акватинти й аквафорти, літографії та контрастні мецотінти — перераховано різновиди мистецьких технік зображення: акватинта — метод гравірування, за якого перед протравленням малюнка на поверхню печатної форми наноситься кислотовідпірна смола; під час нагрівання пластини смола плавиться й травлення кислотою йде неоднорідно; через це акватинта нагадує малюнок аквареллю; аквафорта — спосіб гравірування, результат якого називається «офортом»; на металевій пластині роблять малюнок голкою, поглиблюють зображення травленням кислотами й заповнюють їх фарбою, після чого друкують зображення на папері; літографія — різновид друку, де на папір переносяться малюнки, виконані за спеціальною технологією на пласкій поверхні («камені» — звідси назва); при цьому на поверхні, з якої друкують, малюнки не різьбляться, сама поверхня залишається гладенькою; мецотінт — або «мецо-тінто» — вид гравюри на металі, де поверхня спершу «зерниться» (укривається великою кількістю маленьких заглиблень за допомогою спеціального обладнання), а тоді на неї наноситься малюнок через «загладжування» тих фрагментів, які на гравюрі будуть світлішими.
«Для використання дофіном» ( лат. ); резолюція на книжках, що означала відсутність у текстах відомостей, які виходили б за межі усталеної моралі.
«На ногах» ( фр. ), тобто на повний зріст.
…оздобленим кольє з перидотів — напівкоштовне каміння темно-зеленого чи зеленувато-сірого кольору.
Пінаклі — декоративні вежички в романській та готичній архітектурі, часто увінчані гострим шпилем.
Фасцикули — від лат. fasciculus — жмуток, зв’язка.
Гіпокауст (від давньогрец. υπο — «під» та καυστος — «гарячий») — поширена з часів античності система обігріву; від печі гаряче повітря системою труб та каналів подавалося в житлові приміщення, під підлогу, через яку й вівся обігрів.
Читать дальше