— Так, вони випробували вплив на невеликій території. Але вони почали працювати над дією впливу на всій земній кулі, — Годріч вирішив трохи прибрехати. — Гадаю, що всі розуміють, що це надзброя. Можна домогтись всього впливом. Обеззброїти всіх своїх ворогів одним тільки наказом. Цей винахід не треба патентувати, володар цього винаходу зможе контролювати весь світ. Тобто зможе зробити те, що досі не вдалось нікому. З цих міркувань і був зроблений висновок про найменшу кількість людей, які були б ознайомлені з цією операцією. Тобто, саме цьому винахідники впливу були доставлені до АНБ, саме цьому я попросив керування справою на попередньому етапі залишити за мною. Я розумію, що дехто легковірний може і мене запідозрити в нечистих намірах. Але моя робота проводилась під особистим контролем президента.
Президент ствердно кивнув і подумав: «Треба було одразу брати цю справу під свій особистий контроль, однак поточні справи заїли, переважили».
— Щодо походження нападників, — продовжив Годріч. — Існує декілька припущень. Цілком ймовірно, що це могли бути ізраїльтяни, зважаючи на їхні надто активні дії в Україні. Щодо відповідальності: мені було відомо про можливий терористичний напад на території США, але ніхто не міг уявити собі до цього часу, що на комплекс АНБ може бути здійснена атака. Крім того, ми не займаємося охороною.
Годріч замовк.
— Ви вільні, — сказав президент.
Після того як Годріч вийшов, він сказав:
— Я хочу сказати, що ми як наддержава повинні відповісти якнайрішучіше. Але… Наша відповідь повинна бути хоч і швидкою, однак точною і конкретною. Я не потерплю ніяких поспішних дій, які можуть поставити під сумнів нашу роль світового лідера. Але… Мені дуже потрібна точна інформація якнайшвидше. Отже… Якими можуть бути наші дії? Ваші пропозиції…
Директор ЦРУ зітхнув і взяв слово:
— Вважаю, що нам не можна легковажно відноситись до цієї справи. Не виключено, що Годріч може якимось чином причетним… По-перше. Пропоную усунути Годріча з посади і залишити його в якості консультанта… Зрозуміло, тимчасово… До кінцевого з'ясування обставин… По-друге. Щодо дій. Необхідно негайно передати світлини цих винахідників до поліції з метою повернення їх… у наші руки. По-третє. Щодо мотивів та виконавців здійснення нападу. Можу запевнити, що ми намагатимемось встановити це якнайшвидше. Вже йде робота по з'ясуванню ланцюжка покупців та продавців кинутої нападниками зброї. По-четверте. Ми повинні мати повний контроль над цією операцією…
Директор ФБР пильно подивився на нього.
— Так, — твердо сказав директор ЦРУ. — Як виключення, ми вимагаємо повного контролю над цією операцією… У тому числі і на території США. Зрозуміло, мова йде тільки про узгоджене керування операцією. Тобто, тільки на час її виконання ми будемо координувати дії всіх наших розвідувальних служб.
Головне наше завдання знайти викрадених винахідників впливу. Найімовірніше, що вони ще на нашій території. На цей момент пропоную: жорстко контролювати в'їзд-виїзд в усій країні, ретельно перевіряти всю інформацію із Ізраїлю, у зв'язку з цим АНБ потрібно активізувати роботу в напрямку визначення і звуження кола усіх інституцій, кому відома інформація про вплив. Це перші кроки, пане президенте, на цьому шляху. Пропоную на час цієї операції працювати всім службам разом: завдання дуже важливе для нашої країни.
— Усім зрозуміла надважливість цього завдання, — сказав президент. — Даною мені владою, я надаю особливих повноважень ЦРУ. Прошу всі інші служби координувати свою роботи з управлінням. Прошу доповідати мені про хід справи кожні три години.
Він встав зі свого місця і таким чином закрив нараду.
Усі присутні відчули, що в разі невдачі у такому складі вони вже більше не зберуться.
Олександр прокинувся першим. Оскільки карколомні події останніх днів навчили його прокидатися обережно, то він, лежачи на правому боці, трохи відкрив праве око і окинув своє нове навколишнє оточення настільки, наскільки це було можливо в його становищі. Напроти нього в ліжку спав Віктор, а трохи подалі біля дверей куняла за столиком симпатична медична сестра.
«Здається, ми знову разом, — із задоволенням відмітив Сашко. — Але чому в лікарні? Допит був нещодавно… Домовлялись про спільну зустріч… Ага… Ніч. Нас знову кудись тягнули… Немовби викрадали… Тепер лікарня…»
Він би так і лежав собі, думаючи, але, згадавши про спробу Вадима вмикати механізм впливу у стані сну, спробував і собі.
Читать дальше