Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

«Важкий був день. Чотири непростих розмови з непростими хлопцями. Кожен з них має лідерські здібності і кожен може бути лідером четвірки. Але саме цього і немає. Здається так, що лідером є вся четвірка: кожен по-своєму піклується про своїх друзів, товаришів. Як бути завтра? Розмовляти з усіма чотирма чи, може, залучити Джоша? Щось я дуже сьогодні стомився…»

Тільки зараз він відчув велику втому. Йому треба було добре відпочити перед завтрашнім днем. Вирішальним днем. Днем, коли він, Годріч, заволодіє найголовнішою таємницею на планеті Земля. У цьому він не мав ніякого сумніву.

Ізраїльтяни довідались, що практично одразу після приземлення американського військового літака з хлопцями на борту їх переправили до штаб-квартири АНБ.

Непомітно в районі Форт-Джордж-Міда збирались «студенти», «журналісти» та «туристи». В готелях, кемпінгах та просто в авто на автостоянках між Вашингтоном і Балтимором вже знаходились шістдесят досвідчених бойовиків.

Невелика кількість виконавців для такого надважливого завдання пояснювалась багатьма причинами. Треба було забезпечити надзвичайну легкість керування, щоб провести операцію без будь-яких помилок зі сторони нападаючих. Не мало сенсу дратувати американців великим озброєним формуванням. Крім того, для служби охорони був заготовленій невеличкий сюрприз, вироблений в ізраїльській секретній хімічній лабораторії.

Пізно ввечері, в означений час, до штаб-квартири АНБ вирушили легковики, джипи та декілька великих вантажівок, які планувалось використати у якості танків: виламати вхідні ворота у разі потреби. Ці вантажівки «позичили» на стоянках у водіїв-далекобійників, яких безпосередньо перед операцією, «по-сусідськи» пригостили «шпигунським» коктейлем.

Серед бойового вантажу була легка стрілецька зброя, декілька гранатометів.

Наказ був жорсткий: своїх не кидати ні в якому разі, переговори між собою вести коротко, переважно англійською, але з арабським акцентом; можна було вжити декілька арабських команд. До того, в одній з машин їхав вкрай переляканий арабський студент, якого викрали прямо з постелі, переодягли в маскувальний одяг та зв'язали. Його мали вбити та залишити десь у непримітному приміщенні на місці майбутніх подій для надійного прикриття операції. Практично він був призначений на заклання, що дуже нагадувало біблейські жертвоприношення.

У відповідності з розробленим планом, усі машини зосередились на лісистому пагорбі за декілька кілометрів від штаб-квартири АНБ.

Почались приготування до зухвалої операції. Бойовики готувались діловито, спілкувались дуже мало. Всі переговори велись майже пошепки. Кожен чітко виконував своє завдання. Всі перевдягнулись в маскувальний одяг, підготували зброю, спеціальні протигази, мобільні телефони, заляпали номери вантажівок багнюкою.

А декілька бойовиків витягли з двох джипів металеві шухляди. Це, власне, і було сюрпризом. В шухлядах були спеціальні порошки-каталізатори. Після їхнього змішування азот та кисень в повітрі перетворювались на закис азоту, тобто у звичайний звеселяючий газ. Задум ізраїльських хіміків був доволі простим, але достатньо ефективним: газоаналізатори американських розвідницьких служб не були пристосовані на виявлення сполук азоту та кисню, які, власне, є нічим іншим, як складовими звичайнісінького повітря. Крім того, порошки розпадались повністю і виявити їхні сліди вже через годину було практично неможливо.

Бойовикам пощастило: вітерець дув на об'єкт атаки прямо з їхньої сторони і тому місце газової атаки переносити не довелось.

Теплої, тихої літньої ночі, такої звичайної, здавалося спало майже все. Вартові на вулиці, позіхаючи, придивлялися в темряву, майже механічно виконуючи свій одвічний обов'язок. Робітники служби безпеки всередині розвідувального комплексу звично дивились на свої монітори, рух на яких зменшився, однак Палац Загадок не спав: в його надрах безперервно слухали, перекладали, та аналізували інформацію з усього світу.

На годиннику керівника бойовиків була перша година ночі. Він подивився на годинник і наказав: «Всім надіти протигази. Готуйте суміш».

Невидима газова хвиля покотилась до комплексу будинків АНБ, проходячи крізь зовнішню варту.

Справа полегшувалась ще й тим, що в потрібному їм корпусі АНБ був ще один агент. Щоправда досить дрібний — він займався прибиранням приміщень і, таким чином, міг допомогти на рівні дрібних дій. Його завданням було розсипати такі ж самі порошки у вентиляційній мережі будинку. Що він і зробив рівно о першій в одному з підсобних приміщень. Газ почав розповсюджуватись по внутрішнім приміщенням.