Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Патріотизм патріотизмом, але весь світ намагається йти в фарватері лідера.

— А наша українська історія ніби підтверджує хибність шляху, коли керівники країни намагались йти у фарватері якогось лідера. Справжній лідер — це той, хто знає куди і як йти, і веде за собою. Тих, кого часто вважають «лідерами» змушені бігти вперед, тому що їх кусають за п'яти.

— Я розумію, що ми можемо довго дискутувати про це питання. Але пропоную наблизитись до теми нашої бесіди: ваші товариші вже погодились співпрацювати з нами, — він підняв руку долонею до Олександра, побачивши, що той захотів заперечити. — На доказ цього можу пообіцяти вам зустріч з вашими товаришами для укладання остаточної угоди про взаємовигідне співробітництво проти міжнародного тероризму…

— Поживемо — побачимо, — ухилився від ствердної відповіді Олександр.

— Гадаю, що ми з вами усіма порозуміємось, — лагідно посміхнувся Годріч і встав, показуючи що розмова завершилась.

Олександр мовчки встав і вийшов.

— Запросить останнього, — натиснув кнопку Годріч.

Віктор ввійшов до кабінету Годріча мовчки, впевнено пройшов до першого вільного стільця і сів.

«Невже цей мовчун може бути лідером групи? — вже вкотре подумав Годріч. — Парадоксальна, неймовірна, навіть цікава ситуація: чотири потенційних лідери працюють поруч… Невже вони не борються за лідерство? Вони повинні вести себе як павуки у банці. Це просто неймовірно…»

— Вітаємо вас в Сполучених Штатах Америки, — пролунала українська перекладачки після годрічевої американської.

Віктор сидів мовчки і не став відповідати на привітання.

— Ваші товариші були ввічливішими, — спокійно продовжив американський розвідник, хоча його дратувала мовчазна поведінка Віктора.

Однак Вітя продовжував вести свою лінію: він просто мовчки дивився на свого можливого співбесідника. Видавалось так, що він простим мовчанням почав перехоплювати ініціативу в інтелектуальному двобої.

— Вам не цікаво знати: як і чому ви опинились тут? Що відбувається з вашими товаришами…

— Ні, — нарешті тихо озвався Віктор.

— Цікаво чому?

— Бо відповіді на всі свої запитання я вже отримав…

— Яким чином? — здивувався Годріч. — Скажіть, будь ласка, якщо це, звичайно, це не секрет.

— Дуже дивно, — у свою чергу прикинувся здивованим здивування Вітя. — Невже в розвідці Сполучених Штатів Америки не вистачає досвідчених керівників-аналітиків?

— Не намагайтесь роздратувати мене, — швидко опанував себе і лагідно посміхнувся Годріч. — Ви не перший в цьому кабінеті…

— Так, і саме тому я знаю відповіді на свої запитання, — спробував і собі посміхнутись Віктор, перебиваючи перекладачку. — Адже цілком зрозуміло, що вашій розвідці потрібна від нас якась інформація: гадаю, що нас викрали саме з цієї причини. Далі. Я бачу, що мене утримують як незвичайного арештанта: моя так би мовити камера щось дуже нагадує кабінет одного ваших клерків, якого, здається, тимчасово попросили його звільнити. Крім того, моє місце заточення знаходиться досить близько до кабінету, де мене допитують. Зрозуміло, що камери хлопців також десь поблизу. Таким чином, логічно припустити, що нам надають особливого статусу. До цього, ви самі додали, що допитали моїх товаришів, а з огляду характеру мого власного допиту, припускаю, що з ними все в порядку. Як бачите все дуже просто.

— Дуже добре, — Годріч відкинувся в своєму кріслі. — Тоді розкажіть мені про вашу роботу і експеримент з виборцями. Попередня інформація у мене вже є від ваших друзів, які, до речі, практично погодились, співпрацювати з нами. Повторюю, співпрацювати з огляду на реальну загрозу міжнародного тероризму.

— Можливо, це є поважною причиною порушувати закони, — спокійно сказав Віктор. — А щодо якогось впливу… Я не знаю про що йде мова, тому згоден обговорити цю тему разом із моїми товаришами.

— Добре, — погодився Годріч. — Сьогодні ми всі заробили добрий відпочинок, а ось завтра зранку цілком ймовірно, що розв'яжемо всі питання разом. Згода?

— Авжеж.

Віктор сам встав зі стільця, підійшов до дверей і вийшов з кімнати.

— Вже пізно, — Годріч звернувся до перекладачки. — До завтра ви вільні. Але прошу вас бути десь неподалік звідси: ми повинні бути напоготові.

— Зрозуміло, — відповіла перекладачка і також покинула кабінет.

Годріч напружено роздумував над результатами цього дня. Він відклав на завтра детальне вивчення матеріалів по систематизації вивезених книг та обладнання, бо в паузах між допитами встиг продивився попередні висновки. Хлопців насамперед цікавила фізика, хімія, звичайно радіоелектроніка, різні енциклопедичні видання. Серед інших матеріалів був звичайний учнівський зошит з інформацією про гілочки різних дерев.