Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Тим часом агенти «Моссад», не маючи свіжої інформації від свого агента, напружено працювали над усіма можливими напрямками пошуків. Одним із таких напрямків було «вирахування» «незвичних» зареєстрованих фірм. Тобто тих, в уставах яких значились нестандартні види діяльності.

В очікуванні прибуття обіцяних додаткових сил, групи, які залишились діяти в Маріуполі, під різними приводами діставали інформацію від податківців та службовців із місцевого міськвиконкому. П'ять хвилин тому до штаб-квартири «Моссад» було відправлено повідомлення про впроваджувальну фірму «Допомога». Таким чином ізраїльська розвідка майже одночасно з американцями «вийшла» на хлопців.

Крім того, раз на годину вони простежували переміщення конкурентів: отримували дані від радіомаячків, встановлених на легковиках американців. І якраз зараз стало відомо, що всі авто конкурентів сконцентровано за юридичною адресою невеличкої фірми.

Але двоє американців вже стукали у двері офісу. Ще двоє розмістились на вході у під'їзд, четверо знаходились між першим та другим поверхами. Остання двійка контролювала територію двора біля дому.

Анатолій відчинив двері.

— Вибачте, але вже майже вісімнадцять годин, кінець роботи — подивився він на годинник і додав. — Будь ласка, зайдіть завтра.

— Вибачте і ви, — відповів один із прибулих. — Ми з податкової міліції. Позачергова перевірка діяльності вашої фірми. Ось посвідчення.

— Проходьте, — Анатолій неохоче відійшов від двері і крикнув до офісу: «Хлопці, підготуйте журнал для чергових перевіряючих. Дочекались перевірки на кінець дня. Податкова міліція.»

— Прошу підготувати всі документи, що стосуються діяльності фірми, — владно сказав другий з прибулих, входячи до кімнати.

Олександр направився до шафи з паперами.

— А які вас більше цікавлять? — лагідно посміхаючись, запитав він і протягнув журнал перевірок. — Будь ласка, розпишіться та вкажіть причину перевірки.

— Зараз, — відповів перший та поліз до кишені. Раптом він закашлявся та витяг із кишені невеличкого балончика.

— Вибачте мого товариша, — сказав другий і витяг носовичка. — У нього звичайна астма. Йому потрібно негайно проінгалюватись. А я не виношу запахів ліків…

— Нас дуже цікавить вплив на виборців, який саме вам вдалось створити, — несподівано сказав перший «податківець».

Він подивився на четвірку, чекаючи реакції на свої слова, і хлопці не змогли приховати свого здивування інформованістю гостя. Вони ніяково дивились на «гостей»: їхня поведінка зовсім не вписувалась у звичайні дії податківців.

— Ми нічого не знаємо… — першим оговтався Анатолій, але одразу почервонів — він не міг брехати.

Тим часом обидва гостя дістали з кишень носовички і перший направив свого балончика у напрямі хлопців, випустивши густий струмінь газу. В кімнату увірвались троє у респіраторах, з тих, хто стояв між поверхами.

На обличчі Анатолія застигло здивування, але вже через дві секунди він заплющив очі і почав осідати на підлогу. Голова Віктора схилилась долу і він почав падати у напрямі шафи. Олександр, який встиг присісти до того, просто повалився на стільці. Вадим устиг затамувати подих і кинувся до вікна. Але нападники були готові до цього: двоє з них устигли підбігти до нього і схопили за руки.

— Підтримайте всіх. Швидше, — наказав своїм перший і пояснив. — Щоб не вдарились при падінні.

Вадим нічого не питав: економив дорогоцінне повітря у власних легенях. Він стояв і дивився на дії незнайомців, які недвозначно підтверджували його підозри про іноземні розвідки.

«Яка розвідка, цікаво, на нас вийшла. І як?», — гарячково подумав він. «Видно, що хочуть взяти живими… Добре, що ми не встигли розвести зайву бюрократію. Не залишилось ніяких документів про наш винахід… Усе в головах…»

Він вдихнув і провалився у небуття.

— Усіх — до машини, — розпоряджався перший. — Швидко зібрати всю документацію. До жодного папірця.

Команда працювала оперативно, синхронно й діловито. Двоє збирали папери, ще двоє почали обшукувати кімнату на випадок прихованих матеріалів. Обережно простукували стіни, меблі, придивлялися до підлоги.

— Комп'ютер, всі прибори й прилади — в машину! — накази першого не затримувались хоча він також приймав участь у пошуках чогось прихованого.

Двійка, яка була надворі, підігнала автофургончик майже впритул до дверей під'їзду. Хлопців швидко перенесли до фургончика. Настільки швидко і так вдало прикривали своїми тілами хлопців, що пенсіонерки із сусіднього під'їзду нічого важливого не помітили: до цього під'їзду і раніше під'їжджали різні машини. Фургончик від'їхав і його місце зайняв легковик. І тоді, коли до нього почали переносити папери та прилади, вони подумали, що знову хтось щось собі перевозить і спокійно продовжили мити кісточки героїні чергового латиноамериканського серіалу.