Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Агенти виконали ваш попередній наказ.

Годріч, який до цього моменту, здавалось просто дивився у вікно, підняв очі на Джоша.

— Виявлено вісім супутникових антен-тарілок, — спокійно продовжував Сем, — велика кількість дециметрових телевізійних антен різних конструкцій: там майже в кожну квартиру заходить антена. Є декілька звичайних штирьових. Однак якихось несхожих пристроїв наші агенти не помітили.

Одна з тих «звичайних» штирьових антен була встановлена Сашком.

Годріч на хвилинку замислився.

— Хай звернуть особливу увагу на усі антени колової дії: штирьові у тому числі, — розпорядився він. — На усі, крім направлених. Хай точно з'ясують там на місці, як це зручніше зробити. Або під виглядом якихось ремонтників, або ще як, але хай перевірять усі такі місця.

Годріч підвівся зі свого місця.

— У крайньому разі перевірити геть усі квартири! — він відчув запитання у виразі обличчя підлеглого. — Під виглядом телевізійників, сантехників, будь-кого! Нам вкрай потрібен результат!

Годріч трохи розхвилювався, але швидко опанував себе.

— У випадку знаходження винахідника, брати його тільки живим. Навіть не пошкодженим. Провести ретельний обшук. Усі матеріали негайно переправити сюди.

Кільце пошуку навколо хлопців невпинно звужувалось. Але, за винятком випадкового обговорювання побоювань Вадима, яке велось майже напівжартома, вони не звертали ніякої уваги на події безпосередньо навколо себе і, як завжди, «штурмували» болючі проблеми суспільного сьогодення.

Місцеві газети жваво обговорювали бурхливі події останніх днів. Було затримано декілька найбільш активних бешкетників і журналісти по свіжих слідах прогнозували міру покарання хуліганам та вбивцям.

Анатолій якраз читав газету. Віктор подивився на хлопців та сказав:

— Мені так здається, що ми стоїмо на місці: роботи по збільшенню зони впливу, м'яко говорячи, не дуже швидко просуваються.

— Тобто тупцюємо на місці, — уточнив Сашко.

— Тоді має сенс відволіктись трохи та відпочити за розв'язанням іншої проблеми, — підняв очі від газети Анатолій.

— Що ти пропонуєш? — Вадим повернувся до нього.

Анатолій наблизив розгорнуту газету до очей:

— Ось тут пишуть про міру покарання для вбивць мешканців міста та приїжджих…

— Так у чому проблема? — запитав Віктор.

— Як відомо, наша влада, зрозуміло за підказками зі сторони, відмовилась від виконання смертного вироку…

— Питання складне: є супротивники такого рішення, а є і прибічники. Ситуація в країні складна, і мені, на відміну від журналістів, не хотілось би зайвий раз дратувати суспільство такими проблемами, — прокоментував Віктор.

— Здається я можу запропонувати соломонове рішення…

— Так уже і соломонове, — скептично подивився на Анатолія Олександр.

— Тоді — моє власне.

— Не тягни, викладай, — Вадим із своїм стільцем присунувся ближче.

— Що ж. Гадаю, що можна задовольнити і тих і інших. Безсумнівно, такі злочини як убивства повинні бути суворо покарані. І я пропоную не страчувати вбивць…

— Таким чином ти просто повинен приєднатися до супротивників смертної кари… — почав Сашко.

— Або негайно сказати нам своє рішення, — закінчив Вадик.

— Я пропоную, щоб вони страчували самі себе.

— Отакої! Як це так? — не витримав Віктор.

— Ось так! Поясню на невеличкому прикладі. Гадаю, що вам усім відомо як на кораблях виводять пацюків.

— Виводять пацюкоїда! — швидше за всіх відповів Олександр.

— Правильно, Сашко! Зараз існує така система, при якої в одній в'язниці можуть сидіти всі порушники законів: і вбивці, і шахраї, і дрібні крадії і всяка інша мерзота. Я пропоную злочинців-вбивць садити лише в одному виправному закладі, як пацюків до діжки, і там вони самі будуть вирощувати вбивцевбивцю. Таким чином держава гідно зможе показати своє відношення до смертної кари і певною мірою зможе задовольнити жалісних західних любителів правопорядку.

— Тобто замість виконання смертного вироку засуджені за вбивство будуть отримувати прижиттєве ув'язнення, але у спеціальному місті відбування покарання з режимом вільного спілкування між в'язнями! — зааплодував Віктор. — Добре придумано!..

Анатолій приклав праву руку до грудей і церемонно злегка поклонився кожному.

— Сконцентрувати покидьків на одній території! — підтримав загальне захоплення Вадим. — Суспільство ізолює злочинців, а якщо в декого з них проснуться вбивчі інстинкти…