Роберт Шекли - Цивілізація статусу

— Чи були якісь свідчення проти мене?

— Так.

— Хто їх надав?

— Я не можу розкрити його ім'я.

— Ти мусиш це зробити! — наполягав Баррент, — часи на Землі змінюються. Ув'язнені повертаються. Ти знаєш про це?

— Я цього очікував.

— Я повинен знати ім'я інформатора.

Баррент дістав пістолет із кишені і наблизився до панелі.

— Машину неможливо залякати, — нагадав йому сповідальний робот.

— Назви мені ім'я! — вигукнув Баррент.

— Я не повинен цього робити для твого ж блага. Це надто небезпечно. Зрозумій, Вілле...

— Ім'я!

— Гаразд. Ти знайдеш інформатора на Кленовій, 35. Але я не раджу тобі туди йти. Ти загинеш. Ти просто не знаєш…

Баррент натиснув на спусковий гачок, вузький промінь прорізав панель і пронизав заплутану проводку, вогники заблимали і почали згасати, з панелі виплив ледь помітний сивий димок.

Баррент вийшов із кабінки. Він поклав пістолет назад у кишеню і пішов на Кленову вулицю.

Баррент раніше бував тут. Він упізнав цю вулицю, яка круто піднімалась на пагорб поміж дубами і кленами. Ліхтарі здавалися старими друзями, знайомою була кожна тріщина на тротуарних плитках. Знайомими були будинки. Вони ніби чогось очікували, прихилившись ближче до Баррента, як глядачі в останньому акті драми.

Він стояв перед будинком 35 на Кленовій. Тиша, яка огорнула цей звичайний будинок з білою покрівлею, здалася йому зловісною. Баррент дістав із кишені лазерний пістолет. Він намагався опанувати себе, хоча розумів, що заспокоїтись не вдасться. Баррент пройшов доріжкою, акуратно викладеною плитками, і торкнувся вхідних дверей. Вони відчинились, і він ступив всередину.

У тьмяному світлі лампи Баррент розгледів обриси меблів, полиск картини на стіні, фрагмент статуї на п'єдесталі з чорного дерева. З пістолетом у руці він пройшов у сусідню кімнату.

І впритул наскочив на інформатора.

Вдивляючись в обличчя того, хто стояв перед ним, Баррент все пригадав. У нестримному потоці спогадів він побачив себе маленьким хлопчиком, який заходить у клас для закритих занять. Він знову почув заспокійливий гул машин, побачив заворожуюче приємне миготіння вогників, почув, як вкрадливий механічний голос шепоче йому у вухо. Спочатку цей голос наповнював його жахом, те, що він пропонував, було немислимим. Потім поступово він звикав до голосу і до всіх дивних речей, які відбувались на цих заняттях.

Він навчався . Машини навчали на рівні глибокої підсвідомості. Вони задавали базисні установки поведінки, сплітаючи навіювані схеми з життєвими інстинктами. Машини навчали, потім блокували свідомі знання про ці уроки, і вивчене закарбовувалось у підсвідомості, стаючи частиною особистості людини.

Чому він навчався? Для соціального блага ти повинен бути власним поліцейським і власним наглядачем. Ти повинен прийняти на себе відповідальність за будь-який злочин, який, можливо, вчиниш.

Обличчя інформатора незворушно дивилось на нього. Це було власне обличчя Баррента, відбите у дзеркалі на стіні.

Він сам доніс на себе. Того дня, коли він стояв з пістолетом у руці над тілом вбитого, підсвідомі настанови взяли в ньому гору. Він не зміг протистояти презумпції винуватості, видимість вини перетворилася для нього на саму провину. Він зайшов до кабінки робота-сповідальника, і там, надавши повні й неспростовні свідчення проти самого себе, висунув собі звинувачення на основі ймовірності скоєння злочину.

Сповідальний робот виніс відповідний вирок, і Баррент покинув кабінку. Згідно з настановами, отриманими під час навчання, він взяв сам себе під варту і поїхав до найближчого центру управління свідомістю в Трентоні. Тим часом у нього вже частково розпочався процес амнезії, запущений підсвідомими установками, отриманими на закритих заняттях.

Кваліфіковані фахівці-андроїди у центрі контролю за думками постарались завершити процес амнезії, знищивши будь-які залишки його спогадів. Як стандартний захист від можливого відновлення пам'яті, йому прищепили на підсвідомість логічну конструкцію імітації його злочину. Як це вимагалось правилами, конструкція містила також підтекст, який повинен був створити враження про далекосяжну міць Землі.

Коли справа була завершена, Баррент-автомат вийшов із центру, дістався до стоянки тюремного корабля, увійшов у нього, дійшов до своєї камери, зачинив за собою двері і залишив Землю. Поки він спав, корабель зупинився в контрольно-пропускному пункті, на борт зайшли охоронці, які розбудили в'язнів для висадки на Омегу...