Роберт Шекли - Цивілізація статусу

— Так, правильно. Я винахідник, який спеціалізується на іграх. Я винайшов «Визнач, де ти є!» минулого року. Ця гра була досить популярною. Ви з нею знайомі?

— На жаль, ні.

— Цікава гра. Імітує орієнтацію у просторі. Гравцям на комп'ютери надаються неповні дані, а потім, якщо вони набирають бали, додається ще інформація. Помилки, навпаки, штрафуються. Світлові, звукові ефекти і всяке таке. Дуже гарно продавалась.

— А якимись іншими винаходами ви займаєтесь, громадянине Дент?

— Коли я був ще хлопчиком, я розробив удосконалений комбайн. Він був приблизно втричі ефективніший за нинішні моделі. І, повірите, я дійсно думав, що маю шанс продати його.

— То ви його продали?

— Звісно, ні. Тоді я ще не знав, що патентне бюро закрито назавжди, за винятком секції ігор.

— Вам тоді було прикро?

— Трохи сердився. Але згодом зрозумів, що існуючі моделі є і так достатньо хорошими. Немає потреби винаходити більш ефективні. Люди наразі задоволені тим, що мають. Від нових винаходів не буде жодної користі для людства. Народжуваність і смертність на Землі стабільні, всього вистачає для всіх. Щоб запровадити новий винахід, довелось би переобладнувати цілий завод. Це майже неможливо, оскільки всі сьогоднішні заводи працюють автоматично і самі ремонтуються. Ось чому існує мораторій на всі винаходи, за винятком нових ігор.

— Як ви ставитесь до цього?

— Про що тут можна говорити? Просто так воно реально є.

— Ви хотіли б, щоб все було інакше?

— Можливо. Але як винахідник я в будь-якому разі вхожу до числа потенційно нестабільних осіб.

Громадянин Барн Трентен, 41 рік, інженер-атомник, працює на виробництві космічних кораблів. Нервова, розумна на вигляд людина з сумними карими очима.

— Ви хочете знати, чим я займаюсь у себе на роботі? Шкода й питати, громадянине, тому що я нічим не займаюся, окрім як вештаюсь заводом. Згідно з правилами на нашому виробництві за роботами або автоматичними операціями повинна наглядати людина. Оцим я і займаюсь. Я просто ходжу і спостерігаю.

— Ви цим наче б то незадоволені, громадянине Трент.

— Ще б пак. Я хотів бути інженером-атомником. Я навчався для цього. А коли закінчив навчання, то зрозумів, що мої знання застаріли років на п'ятдесят. Але навіть якби вони відповідали сучасному рівню техніки, я б не мав де їх застосувати.

— Чому ж так?

— Тому що в атомній галузі все автоматизовано. Я не знаю, чи відомо це більшості населення, але це дійсно так. Від доставки сировини до відвантаження готової продукції все повністю автоматизовано. Єдиною участю людини в програмі є коригування об'єму виробництва відповідно до кількості населення. І навіть у цьому процесі роль людини мінімальна.

— Що станеться, якщо частина автоматизованого заводу вийде з ладу?

— Все відновиться за допомогою ремонтних автоматів.

— А якщо вони поламаються?

— Ці кляті одоробала самовідновлюються. Все, що мені залишається, — це стояти осторонь, спостерігати і заповнювати звіти. Це принизливо для людини, яка вважає себе інженером.

— Чому ви не знайдете собі іншу роботу?

— Дарма й шукати. Я дізнавався, інші інженери знаходяться в подібному становищі — спостерігають за автоматичними процесами, на яких вони не знаються. Візьміть будь-яку галузь: харчову промисловість, виробництво автомобілів, будівництво, біохімію — скрізь те саме. Або інженери тиняються цехами без діла або їх там взагалі немає.

— Це стосується і космічних польотів?

— Звісно. Жоден член Спілки космічних пілотів вже більше п'ятдесяти років не залишав Землю. Вони просто не здатні керувати судном.

— Зрозуміло. Усі кораблі налаштовані на автоматичний режим.

— Саме так. Вони працюють у постійному автоматичному режимі.

— Що б трапилось, якби котрийсь із них потрапив у позаштатну ситуацію?

— Важко сказати. Кораблі не можуть думати, як ви здогадуєтесь, вони просто виконують заздалегідь встановлені програми. Якщо б якесь повітряне судно потрапило у ситуацію, яка не врахована його програмою, воно було б паралізовано, принаймні на якийсь час. Підозрюю, на кораблях є селектор оптимального вибору, який повинен приймати рішення в надзвичайних ситуаціях, але навряд чи він колись випробовувався. У кращому випадку він би діяв із затримкою. У гіршому — не спрацював би взагалі. Як на мене, було б добре, якби таке трапилось.

— Ви справді так вважаєте?

— Авжеж. Мені нудно день у день стояти і спостерігати, як працюють машини. Більшість фахівців, яких я знаю, відчувають те саме. Ми хочемо щось робити. Будь-що. Ви знаєте, що сто років тому пілоти космічних кораблів досліджували планети інших зоряних систем?