Роберт Шекли - Цивілізація статусу

Баррент спробував втекти, але величезна істота з чорною головою наздогнала і схопила його, закрутивши у вихорі сліпучого сяйва, навколо якого зіяла темрява. Світло заливало все його єство. Він спробував закричати і втратив свідомість.

Баррент прийшов до тями у напівтемному приміщенні з високою стелею. Він лежав на ліжку. Поруч стояли двоє. Вони сперечалися.

— Чекати просто немає часу, — говорив чоловік, — ви не зважаєте на терміновість ситуації.

— Лікар сказав, що йому потрібно, як мінімум, ще три дні для відпочинку, — говорив жіночий голос. Наступної миті Баррент зрозумів, що цей голос належить Моері.

— У нього будуть ці три дні.

— І йому потрібен час для ознайомлення з проблемою.

— Ви ж казали мені, що він винятково здібний. Його підготовка не повинна забрати багато часу.

— Вона може зайняти тижні.

— Це неможливо. Наступний корабель прибуває за шість днів.

— Ейлане, — сказала Моера, — ви занадто квапитесь. На цей раз ми ще не зможемо цього зробити. До наступного Дня прибуття ми будемо набагато краще підготовлені...

— Ситуація до того часу вийде з-під контролю, — сказав чоловік, — вибачте, Моеро, необхідно негайно використати Баррента, або взагалі не використовувати його.

Баррент обізвався:

— Для чого ви збираєтесь мене використати? Де я? І хто ви?

Чоловік обернувся до ліжка. У слабкому світлі Баррент побачив дуже високого і худого чоловіка старшого віку з пишними вусами.

— Добре, що ви прокинулись, — сказав він, — мене звуть Свен Ейлан. Я керівник Другої групи.

— Що таке Друга група? — запитав Баррент. — Як ви забрали мене з Арени? Ви агенти Чорного?

Ейлан посміхнувся.

— Ну, не те, щоб агенти. Ми незабаром все вам пояснимо. Насамперед, гадаю, для вас найліпшим буде щось поїсти.

Медсестра принесла тацю. Поки Баррент їв, Ейлан підсунув ближче до нього свій стілець і розповів про Чорного.

— Наша група, — пояснював Ейлан, — не причетна до започаткування релігії Зла. Ця релігія, здається, спонтанно виникла на Омезі. Але оскільки вона існує, ми не раз використовували її. Священики дуже охоче йдуть на співпрацю з нами. Зрештою, шанувальники Зла високо цінують корупцію. Тому в очах священиків Омеги демонстрація фальшивого Чорного не є чимось ганебним. Навпаки, в ортодоксальному поклонінні Злу велика увага приділяється фальсифікаціям — особливо таким грандіозним і вражаючим, як та, яка допомогла вам зникнути з Арени.

— Як ви це зробили? — запитав Баррент.

— Це стосується використання сили тертя і силових полів, — сказав Ейлан, — наші інженери пояснили б це вам краще.

— Чому ви мене врятували?

Ейлан поглянув на Моеру, та лише знизала плечима. Він, зніяковівши, сказав:

— Ми хотіли б використати вас для важливої справи. Але перш ніж я розповім про неї, думаю, ви повинні трохи дізнатись про нашу організацію. Гадаю, вас це повинно зацікавити.

— І навіть дуже. Ви якесь елітне злочинне угруповання?

— Ми, дійсно, еліта, — сказав Ейлан, — але не вважаємо себе злочинцями. На Омегу відправляють два абсолютно різні типи людей. Тут є справжні злочинці, винні у вбивствах, підпалах, збройних пограбуваннях тощо. Це ті люди, серед яких ви жили. І є звинувачені в порушенні загальноприйнятих правил — політично неблагонадійні або відступники від певних канонів науки чи релігії. Саме вони входять до складу нашої організації, яка називається Другою групою. Наскільки ми пригадуємо своє минуле і можемо його реконструювати, наші злочини значною мірою полягають у тому, що ми дотримуємося способу мислення, який відрізняється від загальноприйнятого на Землі. Ми були нонконформістами [4] Лат. «non + conformis» — не + подібний. Індивідум, який незгодний, не сприймає або критично сприймає норми, цінності й цілі, що панують у конкретній групі в конкретному суспільстві. — Прим. ред. . Ймовірно, нас вважали нестабільним елементом, що становив загрозу усталеному порядку речей, тому і депортували до Омеги.

— І ви відокремили себе від інших депортованих, — сказав Баррент.

— Так, авжеж. По-перше, справжні злочинці Першої групи не піддаються контролю. Ми не могли ними керувати і не могли дозволити, аби вони керували нами. Але надто важливим є те, що ми можемо займатись своєю справою, лише зберігаючи таємність. Ми не уявляємо, які саме пристрої охоронні кораблі використовують для спостереження за поверхнею Омеги. Задля власної безпеки нам довелося піти в підпілля, причому буквально. Кімната, в якій ми з вами наразі перебуваємо, знаходиться на глибині приблизно в двісті футів. Ми залишаємося поза увагою мешканців Омеги — всі, за винятком спеціальних агентів, таких як Moeрa. Вони виокремлюють політичних і соціальних в'язнів, які входять до Другої групи, від інших.