Роберт Шекли - Цивілізація статусу

На завершення церемонії Голова побажав кожному новому Хаджі легкої смерті на Іграх.

Сторожа вивела Баррента із офісу Комітету з нагород. Його провели повз ряди підвалів під Ареною і зачинили в камері, повідомивши, що довго чекати не доведеться: Ігри вже почалися, і його черга настане незабаром.

У камері, призначеній для трьох осіб, їх було дев'ятеро. Більшість чоловіків сиділи або лежали в мовчазній апатії, вже наперед змирившись зі смертю. Але один із них точно ще не збирався вмирати. Побачивши Баррента, він просунувся ближче до дверей.

— Джо!

Кредитний шахрай посміхнувся.

— Сумне місце для зустрічі, Вілле.

— А ти тут з якого дива?

— Політика, — сказав Джо, — небезпечна річ на Омезі, особливо під час Ігор. Я думав, що я в безпеці. Але...

Він знизав плечима.

— Мене обрали для Ігор сьогодні вранці.

— Чи є в нас бодай якийсь шанс на порятунок?

— Шанс є, — заспокоїв його Джо, — я сказав твоїй дівчині про тебе, можливо, її друзі зможуть щось зробити. Щодо мене, я маю надію на помилування.

— Це можливо? — запитав Баррент.

— Можливо все. Однак краще не надто на це сподіватися.

— Що мається на увазі під Іграми? — поцікавився Баррент.

— Все, що тільки можна собі уявити, — відповів Джо, — бійки поміж учасниками, змагання з різноманітними представниками флори й фауни Омеги, дуелі із застосуванням різної зброї. Кажуть, це все відбувається за зразком якогось стародавнього фестивалю на Землі.

— І якщо хтось залишиться живим, він опиниться поза законом?

— Саме так.

— Але що означає бути поза законом?

— Не знаю, — сказав Джо, — ніхто цього, мабуть, не знає до ладу. Все, що я зміг дізнатись — той, хто вижив в Іграх, належить Чорному. Мабуть, нічого хорошого в цьому нема.

— Це й не дивно. На Омезі взагалі дуже мало хорошого.

— Не так вже тут погано, — сказав Джо, — ти просто не маєш належного духу для...

Його перервав прихід сторожі. Настав час виходу на Арену чоловіків із цієї камери.

— Щось немає твого помилування, — сказав Бар-рент.

— Ну, таке, — відізвався Джо.

Вони пройшли під наглядом суворої охорони і вишикувалися біля залізних дверей, які відокремлювали блок із камерами від головної Арени. Коли капітан сторожі вже збирався відчиняти двері, гладкий, гарно вбраний чоловік вибіг до них із бічного коридору, розмахуючи аркушем паперу.

— Що сталось? — запитав капітан варти.

— Лист про взяття на поруки, — сказав товстун, передаючи папірець капітану, — окрім того, ось тут наказ про припинення дії.

Він витягнув із кишені інші папери.

— А ось повідомлення про банкрутство, іпотеку, нарахування на зарплату і лист щодо процедури ха-беас корпус [3] Складова частина Конституції Великої Британії, законодавчий акт, який прийняв англійський парламент 1679 року. Надає суду право контролювати законність затримання й арешту громадян. — Прим. ред. .

Капітан відсунув шолом і почухав вузьке чоло.

— Я нічого не розумію в цих ваших адвокатських штучках. Що це все означає?

— Його звільнено, — сказав товстун, вказуючи на Джо.

Капітан взяв папери, переглянув їх спантеличено і передав своєму помічнику.

— Гаразд, — сказав він, — забирайте. У старі часи все було не так. Ніщо не могло зупинити впорядкованої процедури Ігор.

Переможно посміхнувшись, Джо пройшов через ряди охоронців і приєднався до гладкого адвоката. Він запитав його:

— У вас немає документів щодо Вілла Баррента?

— Ні, його справою займався не я. Боюсь, її не завершать і до фіналу Ігор.

— Я, чого доброго, загину раніше, — сказав Бар-рент.

— Я можу запевнити вас, що це не завадить законному провадженню справи, — гордо заявив товстун, — мертвий ви будете чи живий, ваші права будуть дотримані.

— Гаразд, ходімо, — сказав капітан варти.

— Удачі, — гукнув Джо. Вервечка ув'язнених потяглась повз залізні двері на яскраво освітлену Арену.

Баррент пережив рукопашні поєдинки, в яких загинула чверть учасників. Після цього озброєні мечами чоловіки повинні були протистояти найнебезпечні-шим тваринам Омеги. Серед цих звірів були хінтоліт і хінтосцид — загрозливого вигляду монстри з міцним панциром і страшними щелепами, природним середовищем проживання яких був пустельний регіон далеко на південь від Тетрагіду. Поки цих тварюк нарешті вбили, вони знищили п'ятнадцять осіб. Коли надійшла черга Баррента, йому випало змагатись із саунусом, літаючим чорним плазуном із західних гір. Спочатку він відступав під натиском цієї потворної істоти з отруйними зубами. Але, на щастя, вчасно здогадався, як її здолати. Баррент облишив надію вразити міцну непробивну шкіру саунуса і спробував відтяти широке віяло його хвоста. Коли йому це вдалося, саунас втратив здатність утримувати баланс при польоті. Рептилія врізалася у високий бар'єр, який відділяв учасників боїв від глядачів, і це дозволило Барренту відносно легко нанести останній удар, вразивши єдине велике око саунуса. Захоплений натовп нагородив переможця тривалими оплесками.