Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

– Дякую, Щасливий Холідей, – і всім вам, добрі люди, які дивляться НСМ! Яка ціна Раю? Надзвичайно низька! Прийдіть і побачите на власні очі Єлисейські Поля, щойно відкриті як ділянки для забудови для обмеженого кола замовників. Землю зігрівають теплі води неймовірної Затоки, кожна ділянка гарантовано щонайменше на вісімнадцять дюймів вища від рівня води під час найбільшого припливу, – і зовсім незначна передплата…. Ой, пізніше, друзі… Телефонуйте до Затоки – девять-два, девять-два-вісім! Я дякую вам, Джек Морріс та забудовники Райського куточка! Гадаю, що у нас є ще щось! Так, сер, гадаю, ми…

– Вони виходять з центрального виходу, – тихо сказала Патті. – Натовп ще не помітив Майка.

– Можливо, ще ні… Але вже скоро. Тепер ви дивитеся на головний вхід чарівного готелю «Санс Соупсі», – перлини Затоки, чиє керівництво жодним чином не відповідальне за долю втікача, бо воно постійно співпрацювало з владою, – згідно з заявою, яку щойно зробив начальник департаменту поліції Девіс. А поки ми чекаємо на подальший розвиток подій, – кілька важливих фактів з химерної кар’єри цієї напівлюдини, що виросла на Марсі…

Прямий ефір замінили швидкою нарізкою архівних кадрів: багато років тому стартує «Посланниця»; «Чемпіон» здіймається в небо тихо і без жодних зусиль завдяки «Лайл-Драйв»; марсіани на Марсі; тріумфальне повернення «Чемпіона»; фрагмент з першого фальшивого інтерв’ю «Людини з Марса»: «Що ти думаєш про земних дівчат? … Оце так!»; швидкі кадри з конференції у Палаці виконавчої влади; сильно розрекламоване нагородження докторським ступенем з філософії, і все це – з напрочуд швидкими коментарями.

– Ти щось бачиш, Патті?

– Майк нагорі, на сходах; натовп щонайменше у сотні ярдів від нього; його не впускають на територію готелю. Дюк щось сфотографував, і Майк затримується, щоб дати йому змогу замінити об’єктив. Жодного поспіху.

Щасливий Холідей продовжив, щойно камери знову повернулися до натовпу (наближення і перспектива):

– Розумієте, друзі, – ця неймовірна місцевість сьогодні опинилась в унікальній ситуації. Відбувається щось дивне, і ці люди не налаштовані жартувати. Їхні закони спаплюжили, охорону – зневажили; отже, вони розлючені, і це цілком справедливо. Фанатичні послідовники цього підозрюваного антихриста не зупинялися перед жодними перешкодами, щоб марними спробами створити безлад – і дати своєму лідеру втекти від рук правосуддя. Будь-що може статися! Будь-що!

Диктор говорив все голосніше, підвищуючи голос:

– Так, зараз він виходить! Він йде до людей!

Місце дії показали з іншого боку; Майк йшов прямо до іншої камери. Анна та Дюк йшли трохи позаду.

– Це воно! Це воно! Це кульмінація!

Майк, не поспішаючи, продовжував йти до натовпу, аж поки його обриси на стереоблоці не набули реальних розмірів, – так, наче він був у кімнаті зі своїми водними братами. Він зупинився біля краю газону перед готелем, у кількох футах від натовпу.

– Ви мене кликали?

Відповіддю йому був рев.

Небі затягло хмарами; але саме в той момент сонце вийшло з-за однієї з них, і Майка осяяв промінь світла.

Його одяг зник. Він стояв перед ними, – сама золота юність, – вбраний лише у власну красу, через яку у Джубала стиснулося серце. Він подумав, що Мікеланджело в ті давні роки спустився б з високих риштувань, щоб зберегти її для ненароджених поколінь. Майк спокійно промовив:

– Подивіться на мене. Я – людський син.

На екрані з’явилася десятисекундна заставка: кілька танцівниць, виконуючи канкан, наспівували:

Екран затопило зображення мильної піни на тлі звуків сміху дівчат; потім знову повернулась трансляція випуску новин:

– Господь прокляв тебе! – шматок цеглини влучив Майкові у ребро.

Він повернувся до нападника:

– Але ти сам – Бог. Ти можеш проклясти тільки себе… І ніколи не зможеш від себе втекти.

– Богохульник! – камінь влучив йому просто над лівим оком; виступила кров.

Майк спокійно сказав:

– Воюючи з мною, ти воюєш із собою… Ти є Бог… І я є Бог… І всі, хто ґрокають, є Бог – і немає ніякого іншого.

На нього сипалося каміння: Майкове тіло кровоточило.

– Почуйте Істину. Вам не потрібно ненавидіти; вам не потрібно боротися; вам не потрібно боятися. Я пропоную вам воду життя…

Несподівано у його руці з’явився келих з водою, який засяяв під сонячним промінням.