Олександр Шалімов - Зустрiч з тиранозавром

Я гляну у бiнокль на наш табiр. Вiн уже спорожнiв. Очевидно, Персi й носильники теж вирушили в дорогу,

Почало припiкати сонце. Ми натягли тент i полягали пiд ним. Я продовжував оглядати поверхню озера i темну смугу берега.

В одному мiсцi ми попливли широким покрученим протоком вглиб очерету. Джонсон i я стояли з готовими до пострiлу карабiнами, Двадцять пар очей напружено вдивлялись у лiс тонких бурувато-зелених стебел i вузького загостреного листя.

Нестерпна спека пекла шкiру, ставало важко дихати, перед очима спалахували райдужнi кола. Протiк то звужувався, то розширявся. В зелених стiнах, що оточували його, не було видно жодного вилому.

Напруження, що охопило нас при вступi в очерет, почало слабнути, як раптом…

Квалi, що стояв на носi плоту, остерiгаючи, пiдняв руку. В цю мить ми вiдчули неймовiрно бридкий сморiд. Водночас в очеретi щось важко затрiщало. Гребцi вихопили весла з води i вiдступили до середини плоту. Далi все замигтiло, як у стрiмкому фантастичному снi…

В стiнi очерету з'явився широкий вилом, а в глибинi його, метрiв за десять вiд берега, важко пiдвелося щось величезне, схоже на гiгантського крокодила. Його блискуча луска вiдливала золотом i зеленню. Велетенська багрова паща широко розкрилась, оголивши два ряди зубiв-кинджалiв. Вiдштовхнувшись могутнiми перетинчастими лапами, потвора стрибнула до плоту, але промахнулась i важко гепнулась у зарослi. Залунали пострiли. Джонсон вистрiлив тiльки раз i випустив усю обойму туди, де трiщав очерет.

Не встиг я перезарядити карабiн, як очерет розсунувся, i величезне тiло тиранозавра стрибнуло у воду. Ранiше нiж ящiр встиг пiрнути, Джонсон двiчi вистрiлив. Плiт здригнувся, i на носi появилася величезна лапа з кривими кiгтями, а потiм голова хижака.

Трiснули нейлоновi канати, i наш корабель почав розпадатися. Але потвора була вже важко поранена, втрачала силу. Квалi сунув їй у пащу важке весло. Щелепи закрились, весло затрiщало. Ящiр на кiлька секунд завмер в єдиноборствi з людиною. Джонсон знову вистрiлив двiчi. Голова чудовиська зникла пiд плотом.

- Все,- сказав Джонсон i опустив карабiн.

Я не повiрив:

- Зараз появиться знову!

- Все,- повторив старий мисливець.- Кiнець… по однiй розривнiй кулi в кожне око…

- Ви зiпсували череп,- вирвалося в мене.

- Щоб вiн не зiпсував вашого,- посмiхнувся Джонсон. Ми почекали кiлька хвилин, але ящiр не появився. Поки негри лагодили плiт, ми з Джонсоном опустили на дно стальну кiшку. Глибокий протiк перевищував тут тридцять метрiв.

Я був у вiдчаї. Вбити сучасного тиранозавра i втратити його!..

- Може, випливе,- намагався втiшити мене Джонсон. Але на це годi було розраховувати.

- До чого ж не пощастило,- з досадою вимови; я.- Адже нiчого не зосталося, крiм подряпин на колодах плоту.

- Трошки зостався, - заперечив Квалi. - Вiзьми, начальник…

I вiн простягнув менi уламок весла. В мокрiй деревинi стирчав гострий конiчний зуб, завдовжки близько десяти сантиметрiв.

Ми вирушили назад. Коли плiт минав вилом в очеретi, в нiс знову вдарив незвичайний сморiд.

- Треба заглянути в його лiгво,- зауважив Джонсон, i перший вистрибнув на берег.

Я збирався стрибнути й собi, коли зненацька зарослi затрiщали.

- Стопi - крикнув Джонсон, пiднiмаючи штуцер. "Ще один тиранозавр" ,- промайнуло у мене в головi. Але мисливець уже опустив зброю.

- Скорiше сiтi! - вигукнув вiн. - Тут є маля. Вiзьмемо його живцем!

Чорнi воїни пiдхопили сiтi та зв'язки нейлонових шнурiв i кинулись в очерет.

Маля виявилось майже триметровою тварюкою, вкритою золотисто-коричневою лускою. Побачивши людей, ящiр пiдвiвся на заднi лапи, Але стрибнути вiн не встиг. У повiтрi свиснули гнучкi ласо, i потвора була повалена на спину. Втiм, молодий ящiр розiрвав частину Шнурiв. Проте тут пiшли в хiд сiтi, i ми вiдчули, що перемагаємо.

В цю мить ящiр розкрив пащу i тужливо закричав. Його заклик почався свистом, а перейшов у квакання.

Чорнi мисливцi завили вiд захоплення.

- Чому вони так радiють? - спитав я у Квалi.

- Вони тепер знай, хто був голос злий дух. Раптом з глибини зарослiв залунав заклик у вiдповiдь. Могутнє шипiння й свист змiнилися лютим нявчанням.

- Ще один дорослий ящiрi - закричав Джек.- Швидше, поки вiн далеко.

Негри поволокли молодого хижака до плоту. Зовсiм близько почулись шипiння i квакання. Але малюк не мiг вiдповiсти: його паща була надiйно закручена нейлоновим шнуром.

Ще кiлька зусиль, i молодий ящiр був прив'язаний до бамбукового плоту. Знову пролунав голос дорослого тиранозавра, але вже далi - ящiр вiддалявся у протилежний бiк.