Ян Байла - Таємниця астероїдів

Молодий Балашов дивувався дедалі дужче.

— Слухайте, дівчата, я не хочу дискутувати з академіком Агаровим, але гіпотеза це гіпотеза, і довести її може лише переконливий факт, а його поки що немає.

Войовнича Наташа сердито глянула на свого молодого керівника й зацокотіла, наче кулемет.

— Хочеш доказів? А тектити, радіоактивні елементи, Баалбецька тераса… Адже все це не могло виникнути внаслідок діяльності мешканців Землі, бо радіоактивність людина відкрила тільки в цьому столітті…

Лебедева підтримала запальну подругу.

— Я певна, що невдовзі академік Агаров та його помічники підкріплять доказами ці дивні зв’язки, а щодо знищення Содома й Гоморри, то слід зважити на слова, зафіксовані в «Рукописах Мертвого моря». Люди змушені були залишити країну перед катастрофою, і залишити негайно; вони не могли озиратися, бо загинули б. Хіба ти не бачиш тут можливого зв’язку з ядерним вибухом? У нашому висвітленні це може звучати дослівно так: астронавти перед своїм відльотом хотіли з тих чи інших причин знищити великі запаси ядерного палива. Мешканців попередили, що вони повинні покинути район вибуху. Хто з мешканців затримувався чи озирався, той сліпнув і неодмінно гинув од величезного радіоактивного опромінювання.

В Олеговій голові роїлися найрізноманітніші думки. Навіщо було астронавтам нищити міста? Хіба це логічно? Ми чекаємо на нові дослідження. Але ж на які? Адже навіть невідомий історик, який зберіг легенду про знищення тих міст, змушений був користуватися усними джерелами. Все це ще не з’ясовані факти… Проте вимальовуються вони у надзвичайно цікавих зв’язках.

Він кивнув головою й признався:

— Танечко, я капітулюю, хоч тут іще й немає певних доказів. Усі припущення конструктивні.

Таня перебирала пальцями намисто, її очі сяяли від щастя. Дівчина допила свій оранжад.

— Академік Агаров організовує дослідження з участю істориків, археологів, геологів, фізиків та фахівців-атомників. Готує спеціальну експедицію в Сірійську область ОАР, щоб колективно вивчити там усі матеріали, які допомогли знайти на нашій планеті сліди можливого візиту посланців інших світів, — закінчила вона натхненно.

Балашов лукаво глянув на неї, трохи нахилив голову до правого плеча, ніби хотів вивчити Танині риси, й несміливо запитав:

— А ти теж повернешся на тридцять четверту паралель?

Наташа, відчуваючи, що розмова переходить до сфери інтимної, ледь усміхнулася, притулила до губів келих з залишком оранжаду й вирішила попрощатися.

Та наступної миті природна цікавість перемогла. Дівчина почала пити оранжад майже по краплині.

— Чоловіки звичайно не допитливі,— миролюбно мовила Таня.

Біолог героїчно витримав напад і жартівливо сказав:

— Товаришу кандидат, йдеться про чисто науковий інтерес… Це ж практичне підтвердження цікавих припущень, і тобі варто взяти в ньому участь.

— У Дамаску я ще сподівалась, але з Ленінграда надійшла телеграма. Мені доведеться змінити південь на північ. Інститут одержав рідкісні зразки гірських порід з околиць Нордвіка…

— Нордвіка?! — вигукнув з неприхованою радістю Олег.

Отак щастить лише чоловікам, — трохи заздро промовила Наташа.

Лебедева здивовано глянула на Олега, потім на подругу.

— Дорогі мої, я вас не розумію.

— Наташко, мовчи, хай і наш геолог матиме сюрприз, — попросив Олег, що аж сяяв з радощів.

Таня глянула на годинник і швидко підвелася.

— Ви обоє запевняєте, що ви мої добрі друзі. А насправді знаєте, хто ви? Звичайнісінькі вертуни! Правда, біологи. Хіба так годиться? Я вам розповідаю все, а ви он як! Коли б я не поспішала на поїзд, то витягла б з вас цю таємницю, — сердито вичитувала вона, виймаючи із сумочки гребінець.

— Якщо дозволиш, я одвезу тебе на вокзал, — запропонував Олег і кивнув офіціантові.

Наташа теж підвелася, глянула в дзеркальце й щось шепнула подрузі. Олег стежив за ними краєчком ока. Йому здалося, ніби в Таниних очах на мить спалахнула радість, але нараз зникла. Подруги потисли одна одній руки й поцілувалися. Нарешті Наташа за звичкою помахала Олегові двома пальцями й красномовно попрощалася:

— До завтра. Мені в інший бік.

Олег, задоволений, що вони лишилися вдвох, лагідно гукнув асистентці:

— До побачення, завтра о дев’ятій.

Потім узяв Таню під руку й повів до автомобіля. Відчинив дверцята, ввімкнув мотор і чекав наказу.

Таня глянула на ведмежатко, що сиділо на щитку над радіоприймачем. Ніжно попестила його і запитально глянула на Олега.