Ян Байла - Таємниця астероїдів

— Навіть не торкайся її, ти не заслужив! Я б до тебе приїхала! Попочекав би!

— Не будь така сувора, — попросила її засмагла Таня, — ходімо краще десь посидимо, звичайно, якщо ви вже закінчили роботу.

— Я заперечую! Коли б мені хтось не писав два тижні, о, хотіла б я це бачити, — не вгавала Наташа.

— Товаришу асистенте, ви помилились у лічбі. З Лебедевою ми квити. Та не кривися! Адже вона не повідомила мене, куди їде, не лишила адреси, отже, мої листи лежали б у Ленінграді! Тобі цього досить? Чи все-таки хочеш засудити невинного? — сміючись закінчив Олег суперечку. — Відверто кажучи, це незвичайний сюрприз, Таню. Адже дві хвилини тому ми читали твоє привітання з Дамаска… і ось наш шоколадний геолог тут. Напевно, ти знайшла там казковий килим-самоліт з «Тисяча та однієї ночі»….

Засмагла Таня на тлі білих стін лабораторії й справді була схожа на шоколадну фігурку.

— Годі! Скидайте халати, ходімо їсти морозиво. Після тропічної спеки мені страшенно хочеться морозива. Там і розмовлятимемо, — звеліла Лебедева.

Повторювати наказ не довелося. Біологи миттю скинули білі халати. Олег перевірив контрольний щит, доторкнувшись рукою до центрального контактора, — все гаразд… За кілька хвилин Олегова автомашина вже мчала гарною зеленою алеєю до набережної Москви-ріки.

Олег увімкнув приймач, і звідти полинули звуки танцювальної музики.

— Пропоную турецьку кондитерську, — мовила Таня.

— Чудово. Сприятлива обстановка для розповіді про

Близький Схід, — підтримав її Олег.

— Але ж я не сказала, що йтиметься про Схід, — додала загадково Таня.

— Ти приїхала з Дамаска, то, мабуть, не розповідатимеш про сузір’я Оріон, — спробувала пожартувати Наташа.

— Не про Оріон, звичайно, ні, але про дещо спільне з Всесвітом, — серйозно сказала молодий геолог.

Балашов притишив хід, шукаючи зручного місця для стоянки. Пильно стежачи за потоком автомобілів, він збочив з дороги й зупинився.

— Слухай, Танечко, при своїй фантазії я ще знайшов би якийсь зв’язок між шоколадом «Оріон» та сузір’ям Оріон, але що спільного між Дамаском і Всесвітом? Цього не можна збагнути.

Таня взяла Олега за руку, підвела до найближчого столика під величезною парасолькою, посадила в плетене крісло й пояснила:

— Любі мої, ви обоє неуважно прочитали моє привітання, йдеться не про Дамаск зокрема, а про тридцять четверту паралель,

— Це все одно нічого мені не говорить, — зізналася Наташа.

— Я не перевірятиму ті скромні знання з географії, які ще лишились у вашій пам’яті, заполоненій тепер виключно теорією регулювання розвитку рослин за допомогою радіоізотопів, але нагадаю, що на північ од Дамаска, поблизу тридцять четвертої паралелі, лежить так звана Баалбецька тераса.

Прихід офіціанта обірвав її розповідь.

— Три порції морозива із збитими вершками, — квапливо замовив Олег і підпер рукою підборіддя.

— Вчені вважають, що поміж дивовижними спорудами сивої давнини найзагадковіша будова — Баалбецька тераса в гірському ланцюгу Антільських островів. Професор Агаров запропонував мені поїхати у складі розвідувальної експедиції.

— А вирушили так поспішно, що ніколи було навіть послати телеграму, — додав, лукаво посміхаючись, Олег.

— Товаришу біолог, вам не завадило б тримати язика за зубами, — войовниче зауважила Наташа.

Офіціант знову на якусь мить обірвав їхню розмову. Таня з’їла вершки й трошки морозива, примружила від насолоди очі й повела далі:

— Багато геологів знаходили в Лівійській пустелі незвичайні органічні скляні речовини тектити, які не могли виникнути самі, бо, щоб вони утворилися, потрібна неймовірно висока температура. Те, що тут ідеться не про звичайну різновидність кремнію, довели наші й зарубіжні фізики-ядерники, які знайшли в тектитах радіоактивні ізотопи алюмінію та берилію.

Олег запалив сигарету, видихнув дим і нетерпляче мовив:

— Розповідай, Таню. Ми з Наташею щодня маємо справу з десятками радіоізотопів, але про таке ще не чули.

— З колекції тектитів, яку я привезла, дарую тобі один для аналізів, — усміхнулася Таня.

Олег вдячно погладив їй руку. Танина розповідь набувала якоїсь таємничості.

— Вчені вважають, що тектити виникли багато років тому під впливом високої температури й потужного радіоактивного випромінювання. Академік Агаров висловив думку, що колись нашу планету відвідали високорозвинені астронавти.

Наташа здивовано випросталась:

— Чого завгодно я чекала, але такого…