Ян Байла: Таємниця астероїдів

— Це лише початок, Наташко. Академік Агаров не юнак і, перш ніж висловити якусь думку, повинен мати докази… І ось вам перший. Все треба розглядати у взаємозв’язку. Я вже казала про Баалбецьку терасу. Так от, мені пощастило ходити по велетенських кам’яних плитах, з яких збудовано цю площадку. Ще ніхто не відшукав ключа до таємниці: коли, як і навіщо рука розумного створіння спорудила цей чудовий об’єкт.

Таня на мить замовкла. Олег замислено перемішував ложечкою вершки з морозивом, потім глянув на Таню й мовив:

— Академік Агаров вважає, що між виникненням тектитів і тією терасою є прямий зв’язок?

Таня кивнула:

— Так. Він доводить, що Лівійська пустеля з тектитами, які в ній трапляються, лежить відносно недалеко від Баалбецької тераси. Астронавти могли використовувати її як стартову площадку для ракет з ядерним паливом. Величезна температура ядерних вибухів з ракетних двигунів під час першого приземлення розтопила пісок пустелі, а страшенний тиск розкидав ці краплі у вигляді тектитів далеко навкруги.

Наташа доїла солодощі, відсунула вазочку й зробила логічний висновок:

— Отже, з цього можна судити, що невідомі астронавти спочатку приземлились у Лівійській пустелі, а згодом, знайшовши зручну височину, теперішню Баалбецьку терасу, перетворили її на ракетодром?

Лебедева уточнила:

— Можна це пояснювати і так, але можна й інакше. Астронавти могли спорудити терасу на згадку про свої відвідини чи для монтажу своїх кораблів, бо умови пустелі, де часто бувають вітри й урагани пилу, не дуже сприятливі для космодрому.

Олег замовив оранжаду й замріяно дивився на рідину, що осідала навколо тоненької соломинки. В думках він сягнув у минуле, і перед його очима постав караван велетенських ракет. Олегові здалося, ніби він бачить командира першої ракети, який пильно вдивляється в екран радіолокатора, шукаючи зручного місця для вимушеної посадки. Очевидно, якась аварія примусила космонавтів приземлитись у пісках Лівійської пустелі, адже інакше вони знайшли б зручніше місце.

Сопла двигунів вивергають величезні конуси ядерного палива. Зростає гуркіт. Велетенська срібляста ракета велично сідає між піщаними кучугурами.

Потужний повітряний вихор жене хмари пилу. Гігантські шасі-амортизатори ракети торкаються грунту… Ось уже лунає дзвінок сигналу.

Олег здригнувся. Він справді почув дзвін…

Це Наташа стукнула ложечкою об порожню вазочку, щоб вивести принишклого співбесідника із задуми.

— Повернися, любий, до двадцятого століття, — лагідно промовила Таня.

Молодий біолог щиро засміявся.

— Танечко! Це надзвичайно спокуслива гіпотеза, майже неймовірна, але водночас твереза, вірогідна. Тож розповідай далі!

Таня задумливо мішала соломинкою залишки оранжаду, немов шукала потрібні слова.

— Я завжди вважала тебе за найбільшого фантаста факультету, гадала, тебе ніщо не здивує, а тепер…

— …капітулюю, — пожартував Олег.

Те, що зараз я вам розповім, — іще неймовірніше.

Наташа неспокійно засовалася в кріслі.

— За мечеттю, яку ви бачили на листівці, є чудовий музей. У ньому ми з академіком Агаровим знайшли історичний скарб. Ви чули коли-небудь про «Рукописи Мертвого моря»?

Обоє заперечно похитали головами.

— В тому районі недавно знайшли цінні рукописи, де описано зникнення біблейських міст Содома і Гоморри, — останні слова Таня вимовила дуже повільно й значуще.

«Содом і Гоморра», — майнуло в Наташиній голові. Знайомі назви. Що ж то за міста? Вона вперто намагалася пригадати. Десь у закутках пам’яті почали вимальовуватися риси зморшкуватого обличчя Михайла Петровича, старого вчителя історії.

І от уже спогад яскравіший!

Але як воно було?

У Ветхому завіті збереглася легенда про якогось батька і дочок, котрі йдуть з міста напередодні його знищення.

З неба падає вогняний дощ…

— Наташко, — раптом гукнув Олег, — куди де ти дивишся?

Наташа отямилася.

— Дорогі друзі, Содом і Гоморра, здається, були десь біля Мертвого моря, і їх начебто знищив вогняний дощ. Чи не так?

Олег здивовано глянув на неї,

— Чи не думаєш ти, що між дими містами й астронавтами є якийсь зв’язок?

Таня перебила його.

— Любий Олегу, цього разу асистентка перемогла свого патрона. Наташа слушно зауважила. Академік Агаров справді висловив думку, що зникнення Содома й Гоморри, як і утворення Мертвого моря, можуть мати прямий зв’язок з прильотом на нашу планету невідомих космонавтів.