• Пожаловаться

Марина Дяченко: Самум

Здесь есть возможность читать онлайн «Марина Дяченко: Самум» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Харків, год выпуска: 2011, ISBN: 978-966-03-5524-8, издательство: Фоліо, категория: Фантастика и фэнтези / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Марина Дяченко Самум

Самум: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Самум»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

А

Марина Дяченко: другие книги автора


Кто написал Самум? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Самум — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Самум», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Система тим часом перевантажилася. Саундер відкрив екран із метеозведенням — і роззявив рота; над пустелею Іриски чорними джгутами тяглися ділянки підвищеного тиску, гіллястою сіткою розповзались аномалії, і, що найгірше, великий грозовий фронт насувався з північного сходу.

— Ірино, я прошу, швидше!

Стукнули дверцята душової. Увійшла інспекторова, чиста, суха й відсторонена, як дорожній знак:

— У чому річ, Саундере?

— Нам треба повертатися. Зіпсувалась погода.

— Погода чудова, — вона дозволила собі холодну посмішку.

— Погляньте.

Він указав за широкий ілюмінатор. З верхівок гострих кольорових язиків зривалися піщинки — десятками, сотнями. Жменями. Екскаваторними ковшами. Вітер повільно вилизував карамельні бархани, кольоровий пісок наповнював собою повітря, створюючи картину за картиною: опуклі воронки… Ліси та гори… Пелюстки… Марева фантастичних замків, галактик, квітів. У зовнішніх мікрофонах було чітко чути шелест піску.

Минула секунда, а може, секунд п’ятнадцять. Саундер дивився на гру піску, як дивляться в безодню; інспекторова мовчала, зачарована.

— Що це?

— Це вітер… Тут не буває вітру, я маю на увазі, в нормальний час. Нам треба…

Новий порив вітру пройшовся пустелею, ніби щіткою, і всі піщані пагорби, абсолютно всі, раптом здригнулись і враз змінили обриси. Повітря зробилося непрозорим. Зникло море. Гладенька поверхня, що на ній стояв флаєр, опора, тверда, як бетон, раптом заворушилась, ніби з усієї пустелі сповзалися, звиваючись, змії.

— Пристебніться!

Транспорт похитнувся, глибше загрузаючи в піску. Саундер дав команду злітати. Транспорт завібрував, трусячись, як желе, разом із баром, масажною установкою, гіпносном і солярієм. Минула секунда, потім друга, повна для Саундера тихого жаху, й нарешті транспорт злетів, наче муха, останньої миті обірвавши павутиння.

— Нічого собі, — сказав Саундер уголос.

Транспорт пробив шар мутного повітря й за кілька хвиль опинився в чистому небі. Унизу клубочіла піщано-повітряна маса: голографічна картинка мінялася щосекундно, показуючи то поверхню, подзьобану кратерами, то гладенький лід, то хвилясті верхівки лісу. Згори, наче нічого й не було, сяяли Пес і Щеня; опустились автоматичні заслінки, що затемнювали вікна.

— Це приголомшливо! — хрипкувато сказала інспекторова.

— Мало хто з людей це бачив, — озвався Саундер, теж хрипко. І додав подумки: «Бачив — і лишився серед живих».

— Тепер ми повертаємось?

— Так, — Саундер нервово засміявся. — Візьміть у барі що-небудь… І мені води, будь ласка. Наша екскурсія несподівано добігла кінця.

Інспекторова підхопила його сміх. Регочучи, відчинила дверцята бару:

— Ой, тут стільки всього… Якої вам води?

— Без газу, звичайної, етикетка «Джерело»… Ні, ну ви бачили? Бачили?!

— Живі картини, — вона поглянула вниз. — Люди, тіні, палаци якісь… Невже в мене така багата фантазія?

— Мабуть, що так, — Саундер кивнув. — Пристебніться, нас може бовтати…

Одразу ж, наче потверджуючи його слова, транспорт смикнувся й затрусився, втрапивши в зону турбулентності.

— Це небезпечно? — Ірина розхлюпала воду.

— Ні… Стривайте, зараз пройдемо цю ділянку, тоді можна буде розливати…

На мінливій пелені внизу лежали тепер дві тіні флаєра. Автопілот управлявся бездоганно. Саундер ще раз проглянув метеокарту: грозовий фронт прискорювався й, здається, змінював напрямок.

— Ви таке вже бачили?

— Таке саме — ні. Схоже бачив одного разу.

— Тепер зрозуміло, звідки беруться легенди… Бог Іриса, тепер він розгнівався, так?

— Щось таке.

Саундер витягнув комунікатор. Монітор залишався темним, індикатори не мигали; комунікатор був глухим і німим, не реагував ні на що і являв собою непотрібний шматок пластику.

Тряска припинилась.

— Ух, — Ірина струсила краплі води з колін. — Оце пригода.

— Так, — відгукнувся Саундер, не дивлячись на неї.

Комунікатор повинен був працювати; коли відрублені всі частоти, зв’язок через супутник, промінь, дзеркалка… Що там іще? Не може звичайна гроза відрізати одразу всі ниточки, так?

Значить, це не звичайна гроза.

Він викликав метеокарту в усіх можливих проекціях. Магнітна, радіологічна, інфрачервона… Потрібен час для опрацювання: п’ять секунд. Чотири. Три.

Обрив зв’язку. Динамічна картинка змінилася звичайною картою, нерухомою, сумирною. Ну, звичайно; Саундер у роздратуванні провів долонею по сенсору.

Читать дальше

Шрифт:

Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Самум»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Самум» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Марина Дяченко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Марина Дяченко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Марина Дяченко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Марина Дяченко
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Марина Дяченко
Отзывы о книге «Самум»

Обсуждение, отзывы о книге «Самум» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.