Марина Дяченко - Самум

— Вона в нього на Кліпсі відпочивала, а там обладнання старе. І — витік, аварія, готель зачинили. Саме збіглося з інспекцією, ну просто тіль у тіль, — губернатор реготнув.

Він видавався вже не таким накрученим, як уранці. Колір його обличчя майже повернувся до норми, і тільки уривчастий регіт виказував нервозність.

— Транспортна мережа тепер рідка, туристичних рейсів нема. Довелося йому хоч-не-хоч підбирати дружину й тягти на Іриску…

— Невже казан на Кліпсі вибухнув? — недовірливо запитав перший зам.

— Вибухнув — не вибухнув, а збіг украй удалий, украй! Тепер він зв’язаний, мов курча, і сам це розуміє, та сторч ставати не будемо, спробуємо задобрити… Гришо, — губернатор повернувся до Саундера, — ти, от що. Тобі скільки років?

— Тридцять один.

— Із нас ти наймолодший і, е-е-е, маєш вигляд привабливий, тому я тобі даю відпустку на три дні. Передай справи за півгодини і…

— Неможливо, — нажахано сказав Саундер. — Учора дерен привезли, ви ж знаєте. Сьогодні ділитимемо.

Губернатор насупив брови:

— Я сказав, передай справи за півгодини своєму, як його, Семенову, і будеш водити екскурсії для інспекторової. Візьми її на пікнік, покажи дюни й руїни. Можна і храми, якщо здалеку. Повези на море. Увечері яке-небудь свято влаштуємо… У кого-небудь день народження, га?

— Ні, — з жалем сказав другий зам.

— У жінки буровика з другої установки, — сказав перший, проглядаючи документи. — У Свєти Джонсон.

— Чудово. Домовся з нею, Гришо… Хоча ні, ти на спецзавданні. Увечері, коли привезеш інспекторову з екскурсії, в нас буде невелика вечеря, свічки, жива музика… Добре б із дитячої музичної школи з кимось домовитися. Відсвяткуємо день народження Свєти Джонсон, і наші гості будуть у кінці столу, — губернатор потер руки. — Гришо, чого ти чекаєш?

— У мене літучка о дев’ятій.

— За півгодини щоб упорався, ти мене зрозумів? Зараз гості поснідають, й о десятій забирай інспекторову. Хай веселиться, розважається, розкажи їй легенди, ти вмієш. Вона повинна бути веселою та щасливою, Гришо.

Губернатор вийшов з-за столу, підступив до Саундера й раптом поклав йому руку на плече:

— Рятуй, брате. Сам розумієш — ситуація складна. Рятуй. А я віддячу.

Доба на Ірисці становила двадцять чотири години, кожна година тривала сімдесят земних хвилин, а кожна хвилина — сімдесят стандартних секунд. Трудовий розпорядок передбачав сієсту й денний відпочинок, та Саундер звик довше спати вночі й довше діяти вдень.

Жінка в світлому комбінезоні й крислатому капелюсі вийшла на терасу головного адміністративного корпусу. Мигцем поглянула на небо, де Пес і Щеня, нерозлучні, здіймалися все вище. Затемнила серпанок, який прикривав верхню частину обличчя, через що капелюх став схожим на недомальований шолом скафандра.

— Перепрошую, Григорію. Я трохи затрималась.

— Пусте, — сказав Саундер. — Погода гарна, прогноз чудовий. Можемо летіти.

Жінка кивнула, коротким скутим рухом поправила капелюх і пішла слідом за Саундером до губернаторського злітного майданчика. Для екскурсії губернатор виділив свій особистий транспорт — зручний у керуванні та громіздкий апарат, ззовні занадто великий, ізсередини виповнений розкошів.

— До ваших послуг бар, душова, масажні панелі, солярій, гіпносон, стимулятор, експрес-діагностика…

— Спасибі, — так само скуто відповіла жінка. — Можна я сяду біля вікна?

Саундер пропустив її на місце поряд із пілотським кріслом, допоміг пристебнути пасок, ще раз мигцем проглянув метеозведення й дав команду злітати. Йому вже випадало керувати цим флаєром. Через губернаторову схильність до надмірності транспорт мав чотири опори, а не три, як решта флаєрів парку, і на зльоті, під час змінення режимів, його злегка потрушувало.

— Отже, ми вирушаємо в захопливу екскурсію Ірисом-43. Наша колонія заснована тридцять років тому, усього за два роки по тому, як розвідали багатющі місцеві ресурси. Звичайно, Ірис — передусім добувне виробництво: ми качаємо з надр планети три різновиди енергоносіїв, причому обсяги видобутку…

Флаєр низько пройшов над житловим районом. Унизу, в адміністративному блоці, тепер вирішували долю трьохсот квадратних метрів дерну, закупленого особисто Саундером і доправленого на Іриску вчора пізно ввечері. Спочатку передбачали вкласти дерен у міському парку, але втрутився другий губернаторів зам із чудернацькою ідеєю майданчика для гольфа. Перший зам, у свою чергу, забажав прикрасити терасу перед резиденцією, а особливо активні громадські діячі захотіли поділити дерен порівну між родинами, що прожили на Ірисці не менш як п’ять років. У Саундера між вухами свербіло від цифр і чисел: п’ятдесят квадратів дерну він особисто обіцяв теплоцентралі. У цю саму хвилину він повинен був сидіти в залі Ради й методично просувати свій план, переконувати активних діячів, по змозі шантажувати губернаторових замів; замість цього доводилося бовтатися в повітрі з інспекторовою. Під черевом флаєра пропливав червоний дах адміністративного блока.