Кір Буличов - Оповідання

Потім Широніну трапилася мілка на вигляд, але зрадницька калюжа, схожа на океанську западину Тускарору, візок завалився на бік, і мотор ледве не впав у воду. Довелося пожертвувати собою і залізти в багно мало не до пояса. Тоді Коля дав собі урочисту клятву, що, як тільки дотягне мотор до дому, відразу ж випробує його, замкне в повітку і ніколи в житті сюди не повернеться. Досить. Він намагався викрутити штани, і бура грузь потекла на черевики. Розумна людина, думав Широнін, не купує мотор невідомої марки і не мчиться стрімголов до води.

На другому березі Хлопушки було село Городище. Коля спустився до самої річки і крикнув. З того берега ніхто не відгукувався, хоча там якісь люди фарбували човен, а під великою вільхою біля лазні дрімали рибалки. Але врешті-решт Колю упізнав по голосу Сергій і перевіз на своєму човні. По дорозі Сергій встиг розповісти, що йому в Калініні зробили новий протез, Глущенки продали свій будинок, а Клава-бригадирша купила цуценя мисливської породи. Ще він запитав Колю, як його успіхи в навчанні, чи й справді він відмінник, перший в школі. Коля зрозумів, що ці чутки, які порочать його, ширить у селі бабуся, і відповів, що успіхами не блищить, а вчитися йому залишилося ще рік і два місяці.

Бабуся вже чекала на березі і, побачивши Колю, замахала руками і сказала із сльозами, що не сподівалася дожити до такого щасливого дня, а зараз помре спокійно. Сергій допоміг донести до будинку мотор і запитав, якої він марки, і Коля відповів, що «Бурун».

— Не піде він у тебе, — несподівано сказав Сергій, хоча навряд чи міг чути про мотор, тому що той щойно з’явився у продажу.

— Чому? — здивувався Коля.

— А у Тимохіних учора один з Москви приїхав з таким самим. Лається сильно. Нюрчин син теж хотів їхати купувати, а я його відрадив.

Коля навіть трохи засмутився: він розраховував, що ніхто, окрім нього, не чув про такий мотор.

Бабуся слухала їх розмову і засмучувалася, тому що в цьому селі мотор був як до революції кінь. Хороший у тебе мотор, тебе поважають. А якщо мотлох купив, значить, ти не особливо розумний.

— Мотор цікавий, — сказав Коля спеціально, щоб заспокоїти бабусю. — Якщо хочете, потім проспект покажу. Гарантія сорок п’ять сил при вазі в двадцять кілограмів. Бензину бере менше, ніж «Вітерець».

— Не піде, — сказав Сергій, закурюючи.

— Ти нісенітницю не молоти, — строго сказала бабуся. — Тобі все одно, що мотор, що камінь. Все одно потопиш.

Цим бабуся натякала на те, що Сергій ще в минулому році, повертаючись з весілля, потопив у Волзі свій мотор.

Бабуся стала вірним союзником мотора «Бурун-45». Увечері вона дістала окуляри і прочитала весь проспект. Іноді вона переривала читання, тримаючи пальцем рядок, щоб не загубити, і ставила сторонні питання.

— Гроші батько дав? — питала вона.

— У мене ще із зими були, — відповідав Коля, розбираючи мотор і знімаючи заводське мастило. — І ще я велосипед продав. І батько, звичайно, допоміг.

— Правильно, — казала бабуся хвилин через п’ять. — Справа вартісна. Ти надовго?

— Завтра увечері поїду. У школу ж треба.

— Правильно, — говорила бабуся і знову починала ворушити губами, розбираючи складні слова.

— Дані у нього просто фантастичні, — сказав Широнін. Мотор лежав посеред кімнати на газетах, і його заводські чужі запахи потіснили мирні і теплі запахи будинку бабусі. — Але модель експериментальна. Доведеться помарудитись.

— Марудься, — відказала бабуся. — Ми всі, Широніни, уперті. А це що?

Вона дістала з проспекту декілька листків.

— Заводські анкети, — сказав Коля. — Через місяць я повинен послати звіт, як їх дітище трудиться. А через півроку ще один звіт. І список несправностей. Вони і самі дізнаватимуться. Адресу узяли, телефон.

— Значить, самі собі не довіряють, — сказала бабуся. — А грошей багато узяли?

— Сто вісімдесят. Недорого.

— Значить, по справедливості вирішили. А гарантія є?

— Гарантія — рік. Можна гроші назад отримати.

Наступного ранку Коля перетягнув мотор до човна. Він вирішив спочатку укріпити у човні транець. Від сусіднього будинку спустився чоловік у джинсах, витираючи руки ганчіркою.

— У вас, кажуть, теж «Бурун»? — запитав чоловік.

— А ви, напевно, турист з Москви? — сказав Коля.

— Так, — зітхнув чоловік у джинсах і поправив окуляри товстим коротким пальцем. — Новини тут розповсюджуються миттєво. Нам з вами не пощастило.

— Чому? Не ладнається з мотором?

— Не те слово, — сказав турист з Москви. — Це суцільний жах.