Луїза Хей - Станьте щасливими за 21 день

1. Я вважаю, що більшість проблем у нашому житті зумовлені тим, що я називаю Великою Четвіркою: Критикою, Страхом, Провиною та Образою. У своєму зошиті накресліть чотири колонки і кожну з них підпишіть однією з категорій Великої Четвірки. Поміркуйте, яку роль вони відіграють у вашому житті. Запишіть свої думки та почуття щодо кожної категорії у відповідній колонці.

2. Візьміть до уваги дві категорії, які ви найбільше заповнили, і запишіть по десять позитивних афірмацій на кожну категорію. Наприклад, якщо одна з категорій – Образа, то пропоную написати такі афірмації: «Зараз я обираю звільнитися від усього болю та всіх образ. Що більше образ я відпускаю, то більше в мене з’являється любові, яку я можу віддавати».

3. Усе в нашому житті – це відображення того, ким ми є. Подумайте про людей у вашому житті, з якими вам найскладніше. Які їхні риси найбільше вас турбують? Запишіть їх.

4. Подивіться на риси, які ви перерахували. Запишіть, як кожна з цих рис відображає ваше переконання про себе. Також запишіть, що ви дізналися про себе, виконуючи сьогоднішні вправи.

Ми створюємо певні звички та сценарії, оскільки вони якимось чином служать нам. Наприклад, просто дивовижно, скільки хвороб ми викликаємо, бо хочемо покарати когось із батьків. Ми можемо й не робити цього навмисне, адже здебільшого це відбувається несвідомо. Та коли починаємо зазирати всередину, то знаходимо цей сценарій. Ми часто створюємо негатив, бо не знаємо, як упоратися з певною сферою життя. Якщо це ваш випадок, то запитайте себе: «Про що я шкодую? На кого гніваюсь? Чого намагаюсь уникати? Як, на мою думку, мене це врятує?»

Якщо ви не готові щось відпустити й хочете триматися за це, бо воно слугує для чогось, – попри всі зусилля, ви не зможете це відпустити. Однак коли ви готові щось відпустити, то виявляється, що звільнитися від цього напрочуд легко!

Побачте нові двері, що відчиняються в нову епоху великого зцілення – зцілення, якого ми не розуміли в минулому. Ми перебуваємо в процесі вивчення всіх неймовірних здібностей, які маємо в собі. І навчаємося контактувати з тими частинами себе, де містяться відповіді, та з тими, що призначені вести нас і скеровувати до найвищого блага.

Побачені вами нові двері широко відчиняються. Уявіть, як проходите в них і бачите зцілення в безлічі різних форм, адже для кожної людини зцілення означає щось своє, відмінне від інших. У когось зцілення потребує тіло, де в кого – серце, а в деяких людей зцілення прагнуть думки. Тож ми відкриті для сприйняття того зцілення, якого потребує кожна людина. Ми широко відчиняємо двері для особистого зростання й заходимо в ці двері, знаючи, що ми в безпеці. І це дійсно так.

Як ви почувалися, прокинувшись сьогодні вранці? Чи всміхалися ви, коли дивились у дзеркало і промовляли: «Я люблю тебе, рідний, я тебе дуже люблю» ? Ви починаєте вірити в це? Усього лише за кілька днів роботи з дзеркалом ви, напевне, помітите, що вправи почали змінювати ваше життя. Можливо, сьогодні ви всміхатиметеся трохи частіше. А може, у вас значно поліпшиться настрій, коли ви поглянете у дзеркало, побачите своє прекрасне обличчя і вже значно краще ставитиметеся до себе. Чи починаєте ви любити і схвалювати людину, яку бачите в дзеркалі?

Любов – це прекрасні чудодійні ліки. Любов до себе творить дива з нашим життям. Я з’ясувала, що, хоч би яка була проблема, найкращий спосіб її вирішити – почати любити себе.

Любити себе означає високо поважати все в собі – внутрішнє та зовнішнє. Це глибока подяка за те диво, яким є ваше тіло, ваші розум і душа. Любов до себе – це вдячність, настільки величезна, що наповнює ваше серце, поки воно мало не розривається, переповнене радістю бути ВАМИ.

Неможливо по-справжньому любити себе, якщо ви не схвалюєте та не приймаєте себе. Ви без упину сварите та критикуєте себе? Вірите, що вас неможливо любити? Живете в хаосі та безладі? Ви приваблюєте партнерів та друзів, які вас принижують? Ви зневажаєте власне тіло, обираючи нездорову їжу та думки, що викликають стрес?

Якщо ви якимось чином заперечуєте те добре, що трапляється з вами, – це вияв нелюбові до себе. Пригадую одну жінку, з якою я працювала, що носила контактні лінзи. Під час роботи з дзеркалом вона почала звільнятися від давнього страху з дитинства. Через кілька днів вона поскаржилася, що лінзи так заважають їй, що вона більше не може їх носити. Повиймавши їх, жінка роззирнулась і зрозуміла, що бачить майже бездоганно! Однак вона цілий день повторювала: «Я в це не вірю. Я в це не вірю». Такою була її афірмація, і наступного дня жінка повернулася до лінз. Вона не дозволяла собі повірити, що створила бездоганний зір, і її невіра підтвердилася. Хоча Всесвіт дав їй саме те, чого вона просила. Ось скільки сили міститься в наших думках!