Олексій Кононенко - 18+ - Парафрази й переклади. Книга 1

Для королівських жон в покої
все облаштовано, як слід:
Солодке, фрукти і напої,
вина немає, тільки мід
(не заборонений Кораном).
На лютнях тихо грають панни,
в легких постілках пух м’який.
Ми врешті з Гальшкою зустрілись,
любенько поруч примостились,
якраз на відстані руки.

Всі решта – македонки, сербки,
боснійки – можна зрозуміть.
– Попробуй меду, він не терпкий, —
шепоче Гальшка, – можеш пить.
Легким від меду стало тіло,
неначе ось би полетіла.
Прислухалася до розмов:
– Жінок в гаремі зо три сотні…
– Всі по-жіночому голодні…
– У кожної гаряча кров…

До мене мовили зі сміхом:
– Ось, розкажи, як пан ходив
до тебе… Гальшка ще без втіхи,
їй ще не випало тих див…
Я розказала всім про пана.
– Тепер нехай розкаже Дана,
у неї прикрий був похід… —
До сербіянки повернулись.
Та мимоволі осміхнулась:
– Моя пригода – то не мід.

Коли мя турки полонили,
то я собі дала обіт:
аби наруги не вчинили,
вірву вервечку юних літ.
Та лиш король з’явивсь в покої,
все відійшло само собою…
Спокійний королівський вид,
присів опліч, узяв долоню,
спитав привітно, наче доню,
про мої справи, про мій рід.

Я ж повелась без пошанівку…
Він більш нічого не питав,
ураз схопив мене, як дівку,
упився у мої вуста.
Не сполошилась – розгубилась,
у голові все закрутилось,
він мої перса оголив
і тішився, і забавлявся.
«Які чудові!» – дивувався,
пупінки пальцями крутив.

Зарум’яніла, запашіла,
та все ж опанувала страх,
оговталась, відсторонила,
заледь не била по руках.
Король умить на ноги скочив:
– Невдячна, бачите, не хоче!
Ти проти волі пана йдеш?!
За твої штучки, маєш знати,
велю такої хльости дати —
себе на ноги не зведеш!

По грозьбі сів, взяв на коліна,
до себе мя усю притис.
Мій послух спротиву на зміну
вдоволення йому приніс.
Від персів руку незабаром
запхав король мені в шальвари,
тут я уперлась зо всіх сил…
Король підвівся, оком блиснув,
в свисток, що був на пасі, свиснув:
– Ну що ж, пощади не проси!

І враз ся двері відчинили,
два євнухи через поріг —
немов хто лив на них чорнило —
з ґудзами принесли батіг.
Ті євнухи, мов чорні круки,
мене за шию і за руки
лицем униз поклали вмить.
Король для ліпшого удару
задер кошульку, здер шальвари
і заходився мене вчить.

Шмагав безжально. Я кричала.
Та він на теє не зважав.
Оті ґудзи, як гострі жала…
Задовольнився. Запитав,
чи я осмілюсь на супротив?
Я не могла відкрити рота,
а він, немов той бузувір,
ні хвильочки не став чекати,
узявся знов мене хльостати:
– Відовчимо таких манір!

Я викрикнула обіцяння,
що буду слухатись у всім.
Відразу припинив знущання
і біля мене поруч сів.
Спровадив євнухів з покою,
та й взявся бавитися мною,
немовби перед цим не бив.
То цілував від сліз доріжки,
то пестив груди, руки, ніжки,
й між стегна руку запустив.

Найпотаємніші дороги
йому відкрилися в мені.
Велів: «Розсунь сильніше ноги!»
Я ледь не вигукнула: «Ні!»
Він грубо й грізно зауважив:
– Ти яким правом легковажиш?!
Такий напав мі переляк,
що стегна миттю розтулились,
я вся, як є, йому відкрилась…
А як було мя бути?… Як?

М’яким пушком король ся бавив
спочатку… Взяти де тих сліз?…
Аж пальці поміж варги вставив
і нагло далі й далі ліз.
Втискався в опір. Я кричала.
Він стегна розчепив як міг…
І раптом… Мусив зупиниться:
– О Магомет! Ти ще дівиця?!
Для кого ж муж тебе беріг?

Чому про тайну сю мовчала?
– А хто мене про те питав?
– У тебе муж, мені казали…
– Аби хто долю мою знав…
Мій муж з весілля – до опришків,
я – слідом в гори тишком-нишком…
Так мене муж і не спізнав…
Як вояки його забили…
Твої. Мене ж бо полонили…
Яка у тім моя вина?

Я у невольницях у тебе!
– Ні! Будеш ти мені жона!
Вчиню негайно, нині, требу,
пізнаєш розкоші сповна,
на що твій чоловік не здався…
Король хутенько розібрався,
мя биту горілиць поклав,
свій пакіл межи ніг направив,
рукою варги мі розправив…
Аби ж мене не розтерзав!

– Не буде болю, – заспокоїв, —
я бачу, нині страх – твій діл.
І сміло сильною рукою
в розкішницю направив кіл.
Не кіл – оглобля! Боже! Люди!
Їй затісний палацик буде!
Та вперся пан – не зворухнуть.
Руками всю мене обплутав,
не розірвать гарячі пута,
ні ворухнутись, ні дихнуть.