Олексій Кононенко - 18+ - Парафрази й переклади. Книга 2

Як Соломон відсторонив царицю,
Вона плекала думку, щоб помститься.

У ревнощах, похітлива, ревнива,
Цариця шанувала культ жерців.
З кастратами зійшлася Астіс мстива,
Втішалась в диких оргіях скопців.

Із пір’я павича жрець опахáлом
Овіював царицю. Інші впали

Навколо ниць. Безумні і блаженні
Вдихали ніжний тіла аромат.
Як їх точили ревнощі щоденні,
Торкнутись сукні – шикувались в ряд.

Вклонялись Астіс більше, ніж Ізіді,
Всі збочення, які існують в світі,

Кібелли і Ашери насолоди
Пізнали із царицею жерці
І не бажали вище нагороди,
Ніж мить її долоні на щоці.

Весь час була цариця Астіс з ними…
Чутки ходили злі в Єрусалимі.

В яких місцях цариця не з’являлась,
Батьки повсюдно від її очей
Дітей ховали і самі ховались —
Біда тому, хто вчасно не втече.

Ім’я її боялись вимовляти,
Але вона уміла своє взяти.

І кожен, хто втрапляв під її владу,
Забути ласку Астіс вже не міг
Й царицею оволодіння ради
Готовий був іти на всякий гріх…

Повільно колихалось опахáло.
В закритім храмі спека не спадала.

У захваті царицю споглядали
Жерці. Вона ж дивилась на вівтар.
Кастратів Астіс мов не помічала,
Її з’їдала лиш одна мета.

Її відторгнуті душа і тіло
Одного лиш любили і хотіли.

Шукала погляду, чекала слова,
Їй навіть часто снився дотик рук
Царя Ізраїлю. Вона готова
Терпіти череду нестерпних мук,

Щоб Соломону в очі зазирнути,
Любов палку колишню повернути…

Та як порочна Астіс не старалась,
Великий цар душею мов змертвів…
Любов із ненавистю поєдналась —
Їй нині ненависний цар царів!

І Соломон ходив колись до храму,
І навіть став верховним над жерцями.

Та все ж «Запліднення кривава жертва»
Цареві відвернула серце й ум.
– Оскоплення противне навіть мертвим!
Як можна відрізати плоть живу?

Якщо насильно, а чи випадково
Відріжуть чоловіку плоть здорову —

Його це не принизить перед Богом.
Якщо ж самець себе скалічить сам —
Собі на горе… – Більше до порогу
Цар не ступав і поминав той храм.

І марно Атіс полум’яні очі
Царя шукали у темря́ві ночі.

Між тим вино, сикера і куріння
Частіше викликали сміх і крик.
Екстаз, і рук, і ніг переплетіння —
Вже скоро мить кривавої пори.

Віряни і посвячені в нестямі…
Цариця спозирала всіх у храмі.

Було персон тут знаних справа й зліва —
Володар Аргонії Бен-Гевер.
Брат Соломона, п’яний Далуіа,
Ахімаас, дотепний Бен-Декер…

Воєначальники і царська свита —
Усі вони прихильники Ізіди.

Та кожен з них в таємній справі дрібен…
Думки її ніхто не прочитав.
Сьогодні їй всього один потрібен —
Начальник охорони Еліав.

Одну лиш ніч, одну, він був із нею!
З тих пір юнак і серцем, і душею

Належав їй. Повсюди, мов блаженний,
Шукав її очима ніч і день…
– Хушаю, всіх спровадь. Поклич до мене
Одного Еліава, хай прийде…

Жерці, у білому в червоних плямах…
Блідий пустельник вийшов за жерцями

До вівтаря. Обвітрений, високий.
Всім видом на юрбу навіяв жах.
За ним усіх окинув мутним оком
Найстарший жрець в шакалячих хвостах.

В тіарі, у парчі, старий, столітній
Тремтячим голосом слова завітні

Промовив тихо: «Жертву цар приносить…»
Взяв голуба і голову відтяв
І під молитви багатоголосі
Ніж і жертовник кров’ю окропляв.

І далі до вірян почав казати:
«Оплачемо Озіріса». Кастрати

В жіночих шатах – Нафтіс та Ізіда —
Заголосили: «Боже, повернись!
Твої жона й сестра пішли по світу,
Твій дім тебе чекає, як колись!

Шукаємо тебе у тузі смертній,
Яку іще й кому принести жертву?!»

Гор і Анубіс – два жерці – поштиво
Вступили і собі: «Прийди, пора!»
Хор приєднавсь. Під ті сумні мотиви
Богиню з вівтаря знесли у храм.

Із срібла статуя. З корови роги
У головах. Шукати тіло бога