Олексій Кононенко - 18+ - Парафрази й переклади. Книга 2

Балкіс хотіла мною володіти,
Бо влада то є ключ до вищих благ.
Її мета проста – цариця світу,
Та як не намагалась – не змогла.

Вона мені загадок загадала,
Як за для жінки, то, повір, чимало.

Прийшло на ум їй отаке вчинити:
Мені прислала хлопців і дівчат,
А вік такий, що важко розрізнити,
Відомо лиш, що їх по п’ятдесят.

– Я певна, царю, ти не помилився…
– Я так зробив, що кожен з них умився.

У хлопців тільки бризки відлітали,
Дівчата ж – руки ніжно до лиця.
Балкіс іще не раз перевіряла,
Чи справді мудрий Ізраїлю цар.

Алмаз прислала більший від горіха —
Царя перемудрить собі на втіху.

Щілина в ньому, що не видно оком,
На нитку нанижи алмаз той, ну!
Та шовковичний черв’ячок із боку
Тоненьку павутинку протягнув.

Тоді Балкіс-Македа невгамовна
Коштовний кубок шле до Соломона:

– Якщо його вологою наповниш
Не з неба, не з землі – він буде твій.
Цар піною з-під кінської попони
Наповнив кубок і відправив їй.

Цариці Савській, як би там не йшлося,
Принизить Соломона не вдалося.

Й на ложі вже не та цариця Савська,
Ну просто надокучила, і квит.
Тож якось цар над нею посміявся,
З царем тоді сміявся весь нарід.

Чутки ходили, що в цариці ноги
Зурочені були пташиним богом.

Що там у неї,– думали, гадали,—
Гусячі лапи, ратиці козла?
Вона ж під сукню довгу їх ховала,
Навіть на ложі в одязі була.

Цар Соломон підлогу кришталеву
Велів покласти на басейн. Миттєво

Майстри-умільці диво те зробили
(Цар мав на думці ще чимало див),
У чисту воду рибок запустили,
І цар царицю в гості запросив.

Цариця Савська в супроводі свити
У довгих пишних шатах гордовито

Йде у палац на поклик Соломона —
Господар добру зустріч обіцяв.
Та за дверима – водна перепона,
А цар на троні з іншого кінця.

А далі… Суламіф кричить: – Я знаю!
Цариця Савська сукню піднімає!

– Так, Суламіф, криві і волохаті
В цариці ноги. Це всього лиш мить
Тривало – миті на дива багаті,
Бо у ту мить весь люд царицю зрить.

Ні дня цариця в мене не лишалась,
Вночі немов ужалена зібралась

І вирушила з почтом вранці-рано,
Не попрощалась. Я послав услід
Гінця за її пишним караваном…
Я не бажав тому посланцю бід.

Він віз траву, що знищує волосся.
Та повернутись хлопцю не вдалося.

В торбині Балкіс голову прислала —
Отак мені помстилася вона… —
Іще коханій Соломон чимало
Оповідав, чого ніхто не знав.

Як рятувався від Авессалома 5 5 Авессалом – син царя Давида та його дружини Маахи. За безчестя сестри Фамари (Тамар) убив однокровного брата Амнона; пізніше повстав проти батька, зазнав поразки, під час втечі заплутався довгим волоссям у гілках дерева і загинув. ,
Від ревнощів Адонії 6 6 Адонія – четвертий син царя Давида, який домагався влади і за життя батька, і під час царювання Соломона. Був страчений за наказом Соломона. по тому.

Втікати довелось, поневірятись,
Як бідував колись в чужих краях.
Як влаштувався кухарем в палаці
І як зійшовся з дочкою царя.

Як утекли, кохалися, заспали,
Як їх цареві слуги упіймали,

Як ледве втік від смерті із темниці… —
А Суламіф тулилась до грудей.
Вуста царя… Палкі вуста дівиці…
Аж поки ніч не перейде у день.

Кохалися, немов левиця з левом.
А вранці Суламіф пінно-рожева —

До сонця на вустах усмішка грає…
Оголена, навіть не марить сном:
– Я нині від кохання знемагаю,
Подайте яблук, підкріпіть вином!

У храмі, втаємничені від світу,
Зібралися прихильники Ізіди 7 7 Ізіда ( Ісіда ) – одне з головних божеств єгипетської міфології, богиня родючості й материнства, сестра і дружина Озіріса. Її зображували у вигляді корови з сонячним диском між рогами. .

Частина тайнодійства закінчилась
Для всіх в малім посвяченні вірян.
Посвячені достойно помолились
І розійшлись. Зійшла нічна зоря.