Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Однак воював в Будапешті він не один раз, а двічі. У жовтні 1956 року революційний порядок в сусідній братній країні наводили Особливий корпус Радянської Армії, який вже перебував в Угорщині, і дві армії зі складу Прикарпатського військового округу. Особливий корпус очищав від контрреволюції Будапешт, а вся інша країна була розділена на дві частини: 8-я механізована армія визволяла все, що на схід від Дунаю, 38-я армія — все, що на захід.

66-а гвардійська (в той час — стрілецька) дивізія в складі 38-ї армії, допомагаючи угорському пролетаріату зберегти революційні завоювання, вийшла до кордонів Австрії, одначе три її гвардійських полки, 128-й танкосамохідний, 135-й артилерійський і 145-й стрілецький, тимчасово увійшли до складу Особливого корпусу і вели бойові дії безпосередньо в Будапешті.

Тому: мій 145-й полк жартома називали «двічі Будапештським».

Восени 1968 року або навесні 1969 роки йому б саме час серед інших і в Румунію сходити, додавши до титулу ще й назву Бухарестського.

В Угорщині Радянська Армія навела порядок? Навела.

У Чехословаччині навела? Таки навела.

Он за тим лісом — кордон непокірної Румунії. Необхідно порядок наводити? Необхідно. Коли накаже Батьківщина.

Тільки ж Батьківщина такого наказу не віддавала.

Де ж логіка?

Командиром батальйону у мене був підполковник Протасов. У 1956 році він капітаном воював в Будапешті. І ось одного разу, після відбою чергової тривоги, я не витримав і запитав його:

— Товаришу гвардії підполковник, війська Прикарпатського військового округу надали інтернаціональну допомогу Угорщині, надали інтернаціональну допомогу Чехословаччині. У нас такий багатий досвід. Рука набита. Румунія поруч. Так коли ж?

— Ніколи, — спокійно відповів він.

— Та чому ж?

В його погляді я прочитав явне розчарування моїми розумовими здібностями. Мовляв, такої дурниці не втямиш.

На цьому можна було б і завершити розмову. Однак я хотів докопатися до першопричини. Нехай він мене вважає дурнем, тільки вже хай пояснить, в чому ж різниця між Угорщиною та Чехословаччиною з одного боку і Румунією — з іншого.

І він різницю пояснив:

— В Угорщині й Чехословаччині зараза.

— А хіба в Румунії немає зарази?

— Ні. Румунія не заразна.

Ось і все пояснення. Просте і зрозуміле.

Коли розумна людина на пальцях розтлумачить, то залишається лише дивуватися: як же я сам до цього не додумався?

Бо й справді не була Румунія для нас заразою. Румунія була зразковою комуністичною країною.

А що це таке: комуністична країна? Відповідь на це питання міститься в «Маніфесті комуністичної партії» — основоположному документі всього світового комуністичного руху. Суть комунізму товариші Маркс і Енгельс пояснили гранично чітко і зрозуміло:

Комуністи можуть виразити свою теорію одним положенням: знищення приватної власності.

Додержуючись заповітів великих борців за щастя трудового народу, комуністи ось уже сто років намагаються побудувати комунізм, тобто ліквідувати приватну власність. Експеримент проводився і проводиться до цього часу в найрізноманітніших умовах: у джунглях Камбоджі і в степах Монголії, в пустелях Ефіопії і в горах Венесуели, в тайзі і в тундрі, в багатомільйонних містах Європи та Азії, в гірських аулах і запорошених кишлаках, в імператорських палацах і в міських нетрях Центральної Америки. Він проводився на людях самих різних націй, мов, культур, релігій і традицій, на країнах, рівень розвитку яких знаходився в самому широкому діапазоні — від феодального до розвиненого індустріального. Жертвами експерименту стали живі люди числом понад мільярд.

Результат скрізь один. Без винятків. Цей результат можна було передбачити без всяких експериментів. Коли ліквідувати приватну власність, то кому в цьому випадку буде належати земля і всі її багатства: поля і ліси, нафта і природний газ, уран і вугілля, золото і нікель, молібден і марганець, шахти, рудники, заводи, залізні дороги, електростанції? Правильно: всьому народу.

А хто всім цим господарством буде керувати, коли все належить всім, та нікому конкретно? Правильно: управляти буде держава.

Як же держава може всім цим керувати? Правильно: через державні структури — міністерства, відомства, управління, відділи. Простіше кажучи, буде управляти бюрократія.

У цьому суть: коли побудувати соціалізм, тобто ліквідувати приватну власність, то бюрократія отримає тотальну, нічим не обмежену владу над народом.