Віктор Суворов - Оповіді визволителя

Два атомних вибухи змінили світ.

Весь досвід воєн, які людство вело тисячоліттями, раптом виявився марним.

Раніше для перемоги у війні було потрібно розгромити армію супротивника (або, принаймні, сильно її послабити), підірвати економіку, захопити і поставити під контроль ворожу територію і населення. Тепер одна атомна бомба, скинута на столицю ворожої держави, разом вирішувала всі проблеми.

А можна було по столиці і не бити, інакше нікому буде підписувати акт про беззастережну капітуляцію. Краще нанести декілька ядерних ударів, стерти з лиця землі пару-трійку міст, бажано з мільйонним населенням, і ввічливо повідомити противнику: ваша столиця на черзі.

Саме так і вчинили американці у серпні 1945 року.

Правда, вони вибирали не ті міста, в яких найбільше населення, а ті, в яких знаходилися найважливіші військові заводи.

Кожного разу далеко попереду носія атомної бомби йшли літаки-розвідники, які повідомляли про стан погоди над різними цілями.

6 серпня основна ціль — Хіросіма, запасні — Кокура і Нагасакі.

9 серпня основна ціль — Кокура, запасна — Нагасакі. Місто Кокура було закрите важкими хмарами. Його жителям пощастило. Боєприпас був скинутий на запасну ціль. Це і поклало край війні.

А стратеги усього світу опинилися в глухому куті: як вести війни в майбутньому? Поки ядерна зброя була в розпорядженні тільки однієї країни, вона могла диктувати свої умови. Хто б заперечив? Проте через кілька років ядерна бомба з’явилася і у Радянського Союзу. Спасибі радянським вченим і Головному розвідувальному управлінню Генерального штабу — ГРУ ГШ.

З середини 1950-х років кількість ядерних боєприпасів у обох супротивників стрімко збільшувалася, росла їхня потужність, ставав різноманітним асортимент зарядів — від декількох кілотонн до десятків мегатонн. Так само стрімко розвивалися й засоби доставки. Авіаційні бомби, торпеди, артилерійські снаряди, мінометні міни, ядерні фугаси, боєголовки тактичних, оперативних і стратегічних ракет, крилатих і балістичних, — тепер всі вони могли мати ядерні заряди.

І велика війна втратила сенс, бо перетворювалася в колективне самогубство. Мало того, розрахунки показували: коли почнеться ядерна війна, в ній загинуть не тільки обидві воюючі сторони, а й усе людство, бо масове застосування ядерної зброї порушить рівновагу природного середовища на планеті.

Що ж робити?

Протиріччя між народами і країнами, економічними і соціальними системами збереглися. Отже, збереглася і сама можливість воєн. І в той же час війна могла обернутися колективним самознищенням.

Деякі західні експерти в основу своїх міркувань поклали незаперечний, на перший погляд, аргумент: ніхто не хоче помирати. А раз так, то війни на планеті будуть тривати, проте їх як і раніше будуть вести звичайними засобами. Ніхто не наважиться першим застосувати ядерну зброю.

На це тут же знайшлося заперечення: припустимо, що в самому кінці Другої світової війни, навесні 1945 року, ядерною зброєю володіли б дві країни, США і Німеччина. Уявіть собі ситуацію. Гітлерівська Німеччина стрімко котиться в прірву. Війна програна. Дні Третього Рейху полічені. Вожді Німеччини стоять перед вибором: самогубство або суд переможців і страта через повішання. Вождям рангом поменше — тюремне ув’язнення, від двадцяти років до довічного. Населення чекає голод, масові грабежі і насильство з боку переможців. Країна втратить суверенітет, буде розділена на частини, розграбована і окупована іноземними військами на невизначений термін — мінімум на кілька десятків років. При цьому ніхто не знав, де буде проведена межа між винними і дуже винними, скільки тисяч, десятків тисяч або сотень тисяч людей відбудуться в’язницею і концтабором, а скільки потраплять під сокиру.

Питання: яке рішення було б прийняте в такій ситуації Гітлером і людьми з його найближчого оточення? Невже в останні сімнадцять миттєвостей весни вони не скористалися б ядерною зброєю, коли б цю зброю мали? Втрачати-то їм вже нічого!

З таких міркувань у великих штабах США і НАТО народилася теорія ескалації. Її суть така: коли почнеться війна між США і їхніми союзниками з одного боку і Радянським Союзом з підлеглими йому країнами з іншого, то вона спочатку буде війною з використанням тільки звичайних засобів.

І лише на якомусь етапі цієї війни одна зі сторін зважиться на обмежене застосування відносно слабких ядерних боєприпасів тактичного призначення. Інша сторона буде змушена відповідати більш потужними ударами. Поступово кількість використовуваних ядерних зарядів і їхня потужність зростатимуть, поки обидві сторони не зрозуміють, що подальше використання ядерних засобів веде до загибелі кожної зі сторін. Західні теоретики сперечалися лише про те, як довго може тривати період ескалації — кілька тижнів або кілька місяців.