Володимир Селезньов - Кремлівський плагіат. Від шапки Мономаха до кепки Ілліча

Зубці у вигляді “ластівчиного гнізда” на стінах Кремля і замку в м. Верона

Поява перших італійських архітекторів у Москві в 1475 році кардинально вплинула на будівельну технологію, що її ретельно застосовували в Московській державі впродовж століття. І хоча російська архітектура залишалася далекою від злиття із розвинутою архітектурою Ренесансу, майстри кватроченто надзвичайно збагатили Москву будівельним мистецтвом. Справді, треба зазначити, що, починаючи з 1475 року і до кінця XVI століття, саме архітектура була основним виразником тодішньої московської культури.

Вплив італійської архітектури на московську помітили й іноземці. Так, до прикладу, іранський дипломат Орудж-бек Баят, який відвідав Москву 1599 року, у своїх записках зазначив: “Будинки в Кремлі побудовані у стилі італійських архітекторів і прикрашені гарними орнаментами. Палац царя особливо гарний...”

У спеціальній літературі, присвяченій історії середньовічного мистецтва, не було розбіжностей щодо оцінки наслідків діяльності італійських архітекторів наприкінці XV — у першій третині XVI століття для розвитку російської архітектури. Враження від повсюдної зміни московської архітектури під впливом “зустрічі” місцевої середньовічної культури з мистецтвом італійського Ренесансу змусило дослідників у середині XIX — на початку XX століть ввести на позначення російської архітектури кінця XV — початку XVII ст. такі визначення: “ломбардо-венеційський”, “візантійсько-італійський”, “фрязький” стилі.

Дослідники цієї епохи особливо акцентують на технічних навичках, запозичених місцевими будівельниками в італійських майстрів, що дозволило розробити нові форми, змінити традиційний візантійський канон. Приїзд італійців став початком нового періоду в архітектурі Московії.

Сучасний Кремль вважають найстарішою частиною Москви. Однак якщо уважніше придивитися, то він зовсім не виглядає таким уже стародавнім. Насправді такий його образ, як й інші чудеса “російських старожитностей”, створила невтомна кремлівська пропаганда. Стверджується, що 1485 року почалося і 1495 року завершилося будівництво “нині існуючих” (саме так написано в усіх офіційних джерелах) кремлівських стін і веж. Їх побудували замість старих, білокам’яних.

Однак після ознайомлення хоча б з кількома доступними джерелами Кремль одразу “помолодшає” як мінімум на триста років.

Почнемо з того, що після завершення будівництва московський Кремль бачив і пережив чимало: і Смуту, й нашестя Наполеона, і більшовицький переворот. Хай там як, а минуло півтисячоліття. Як же позначилися ці буремні століття на його стінах і на двадцяти вежах?

Щоб з’ясувати це, звернімося до путівника, виданого під егідою російського Національного географічного товариства в 2007 році. Це найкомпетентніше видання серед існуючих. Утім, подібну інформацію можна отримати і з інших достовірних джерел. Отже, розглянемо докладніше.

Водовзвідна (Свіблова) вежа . За офіційними даними, збудована у 1488 році. Однак у путівнику читаємо: “У 1805 році давню вежу, що загрожувала падінням, розібрали до фундаменту, а в 1807 році звели знову. У 1812-му її повністю підірвали французи, а в 1816–1819 роках архітектор Осип Бове відновив вежу з деякими відхиленнями від попередніх форм, а пізніше її знову відновлювали після удару блискавки”.

Як бачимо, вежа “помолоділа” і змінилася: було їй понад п’ятсот років, а стало менше, ніж двісті.

Тайницька вежа . Офіційно збудована у 1485 році. “У 1770–1771 роках цю частину кремлівської стіни разом із чотирма вежами (Тайницькою, Петровською і двома безім’янними) розібрали, щоб звільнити місце для нового Кремлівського палацу за проектом архітектора Васілія Баженова. Коли ж, через кілька років, імператриця Єкатєріна II відмовилася від дорогого проекту, Тайницьку вежу відновили у попередньому вигляді за кресленнями Матвєя Казакова...”

Однак і це ще не все. У 1812 році, під час відступу військ Наполеона із Кремля, вежа постраждала від вибуху і в 1816–1818 роках була відремонтована.

Петровська (Угрешська) вежа — одна з найдавніших. Вважають, що вона побудована у 1480 році. Про неї дізнаємося таке: “Під час Вітчизняної війни 1812 року вежу підірвали французи, які відступали. Через шість років у сучасному вигляді її відбудував архітектор Осип Бове...”